РУБРИКИ 
Жити було б смішно, якби не так страшно! Ми боїмося висоти, темряви, павуків. Бувають екзотичніші страхи: гносеофобія — страх знань, кхерофобія — страх розваг, хрематофобія — страх дотику до грошей. Одні з них ми успішно долаємо, з деякими наполегливо боремося, а інші стають нав’язливою ідеєю. Надумані страхи перетворюють життя в боротьбу з невідомим. Чудовою ілюстрацією є ГМО, де за дивною абревіатурою «сховано» генномодифіковані організми, які ми щоденно споживаємо, часто не здогадуючись про це.
Зрозуміло, біологічні чи медичні знання є не у всіх, тому спробуємо популярно, зрозуміло і об’єктивно розібратися що ж таке ГМО?
Генетично модифікована їжа — це продукти харчування, які містять у своєму складі генетично модифіковані організми (істоти, генетичний матеріал яких був штучно змінений). Часто це звичні йогурти, сири, вітамінізовані напої, пиво, хлібобулочні вироби, чипси, шоколад, дитяче харчування, м’ясні та ковбасні вироби, піца, картопля фрі…
У всіх ГМО є єдина загальна властивість — штучне внесення з геном організму певних генів, а різняться вони за способами зміни і властивостями, яких набуде організм. Об’єднувати всі ГМО і узагальнювати — це наче стверджувати, що всі ліки однаково корисні чи шкідливі. Так, ризики є, але і від автомобільних аварій чи стихійних лих гинуть люди. Нерозумно забороняти технологію, яка може зробити життя якіснішим, адже немає жодного доведеного факту захворювання чи смерті від трансгенних організмів!
Усе ГЕНіальне просте
Відомо, що перенесення генів між видами в природі здійснюють віруси. Інфікуючи господаря, вони «захоплюють» його ДНК. Заражаючи наступного, передають йому чужу ДНК, тому вірус грипу вражає не лише людей, але й мавп, свійську птицю, аналогічно й вірус пташиного, свинячого чи ще якогось грипу передається людям. Висновок: ми є генетично модифікованими організмами, оскільки постійно отримуємо чужу ДНК!
Ще один факт — усі нові сорти рослин і породи тварин, якими так пишаються селекціонери, — це ті ж ГМО з іншими ознаками, тільки отримані за триваліший час.
Їсти чи не їсти?
Хочемо ми того чи ні, але щоденно з продуктами людина з’їдає 0,1–1 г ДНК (незалежно — ГМО чи ні). Її вміст залежить від страви: наприклад, рослинна олія чи цукор-рафінад узагалі не містять ГМО, продукти з картоплі чи пшениці — незначну кількість ДНК, багато її у тваринних тканинах, дріжджах, бактеріях. Проте хвилюватися не варто, адже в процесі травлення 95 % усієї ДНК деградує до окремих нуклеотидів — маленьких «намистинок», з яких вона складається, а через вісім годин і вони зникають.
Безапеляційна мова фактів
- Геном будь-якої живої істоти не змінюється протягом життя, що б вона не їла і де б не мешкала, інакше ми б давно позбулися спадкових хвороб. Зараз існує метод передімплантаційної діагностики, коли зародок, який має «шанс» отримати від батьків смертельну генетичну хворобу, тестують на наявність «хворого» гена. На жаль, навіть якщо ген виявлено, єдине, що можна зробити з цим зародком, — це відсунути його вбік і підсадити в матку інший, в якому цього гена не виявилося. Виправити ситуацію, викинувши поганий ген чи втиснувши інший, який його нейтралізує, — неможливо, інакше не було б хворих з діагнозом Дауна, діабет...
- Європейське управління безпекою продуктів харчування визнало, що використання в їжу м’яса і молока ГМ-тварин цілком безпечне, а Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила існуючі ГМО безпечними для здоров’я людей!
- Ще один факт: відкриття ГМ-інсуліну, який врятував приречених інсулінозалежних хворих. Було доведено: в підшлунковій залозі свиней і корів є білок, який при введенні діабетикам бере на себе функцію відсутнього «рідного» інсуліну. Після цього люди почали нормально жити, ніхто не «хрюкав» і не «мукав», щоправда, на «чужі» білки часто виникала алергія і вироблялася резистентність, тому в 1978 році вперше випущено людський інсулін для лікування діабету, отриманий за допомогою ГМО-кишкової палички.
Хто проти?
Передусім це псевдожурналісти, які шукають сенсації, обмануті ними люди, природозахисні організації або виробники пестицидів й інших хімічних речовин, добрив, яким вигідно гальмувати застосування і поширення ГМО.
Презумпція вини
Важливо зрозуміти, що метод створення чогось нового, який називають генною модифікацією, є просто методом, «шприцом», яким можна ввести й рятівні ліки, і смертельну отруту, хоча сам по собі він нейтральний! Не варто боятися самого слова «модифікований». Навіть тоді, коли це стосується, наприклад, крохмалю, який може входити до складу печива, в якому генів не буває взагалі, а є певна теплова обробка з метою кращого перетравлювання, що і названа «модифікацією».
Одним із перших ГМ-продуктів, які з’явилися ще в 80–х роках минулого століття, був тютюн. Це відомий факт, так само, як і те, що він шкідливий, незалежно — трансгенний чи ні. Невже ті, хто виступає проти ГМО, відмовилися від паління? Хоча від раку легень щоденно помирають тисячі курців.
Маркування: панацея чи обман покупця?
Сьогодні повсюдно мусується тема обов’язкового маркування харчових продуктів, які містять ГМО або вироблені з їх використанням, відповідно до постанови Кабміну в 2009 році. Етикетування харчових продуктів, які їх не містять або вміст яких менше 0,9 %, позначкою «без ГМО» — це практично самообман, бо не відомо, якого ГМО там немає чи хто і коли перевіряв цей продукт. Так само безглуздо маркувати, наприклад, кухонну сіль, адже його там не може бути апріорі. Аби переконатися, зайдіть у перший-ліпший магазин і, взявши там звичайну дешеву варену ковбасу з сої, ви не побачите жодної бірки, окрім ціни, незважаючи на те, що з 1 січня 2010 року маркуванням мало бути охоплено 100 % продуктів, які надходять у торгову мережу. Виробники, навіть при бажанні, не можуть промаркувати свою продукцію, оскільки в Україні сьогодні є тільки дев’ять лабораторій генетично-молекулярних випробувань на вміст ГМО в харчах і сільгоспсировині. Вартість такого дослідження близько 500 гривень, а вартість лабораторії — 50 тисяч доларів.
Щоб люди мали адекватні знання про трансгенні організми, їм треба надавати правдиву інформацію, а не маніпулювати свідомістю. Прикро, що керівники держави виступають з гаслом: «Давайте спочатку ці продукти затавруємо, а потім почнемо вивчати».
Об’єктивні, повні й доступні для всіх дані про сучасні ГМО можна знайти на сайті www.gmo-compass.org, де зібрано всі правові документи, наукові статті, результати аналізів.
Думки фахівців
ПРОТИ ГМО
Ковальчук Лариса Євгенівна, доктор медичних наук, професор, завкафедрою медичної біології з курсом медичної генетики Івано-Франківського національного медуніверситету: Безумовно, коли перед людством постало питання померти від голоду чи від тих мутагенів, якими обробляють сільськогосподарські культури, вибір був очевидним. Саме тому сучасні вчені й ті, хто пропагує необхідність ГМ-продуктів, говорять, що це корисно і є порятунком для бідних країн. Проте ГМО викликають мінливість спадкового апарату людини, яка названа «збільшення рухомих елементів» і сприяє тому, що він може мати більшу кількість так званих транспозонів. Це маленькі фрагменти нашої спадкової молекули ДНК, які можуть переміщуватися по ній і «впливати» на роботу і структуру будь-яких інших генів, що спричинює зміну синтезу білків у нашому організмі й викликає певні захворювання. Прикро, що це насамперед генеративні клітини, — ті, які забезпечують розмноження: яйцеклітин у жінок, сперматозоїдів у чоловіків, — і знижують репродуктивну здатність. Спеціальні дослідження засвідчують особливий вплив продуктів розпаду ГМО на сперматогенез і зниження чоловічої фертильності. Другий ефект — це негативний вплив на функції печінки, нирок, на дихальну систему.
Відносно маркування харчових продуктів, то з позицій лікаря-генетика можу сказати, що це вкрай необхідно, хоч і дорого. Спеціальна молекулярно-генетична лабораторія, яка діє при ДП «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», дозволяє проводити дослідження ГМ-продуктів.
НЕЙТРАЛЬНА ПОЗИЦІЯ
Юркевич Євген Михайлович, лікар-онколог, онкохірург Івано-Франківського обласного онкологічного диспансеру: Зараз достовірно говорити про вплив ГМ-продуктів на виникнення чи підвищення рівня онкозахворювань неможливо через відсутність спеціальних досліджень. Єдине, що нам під силу, це користуватися наявною літературою, науковим статтями, але і це дуже дискусійна річ. Наприклад, можна говорити про шкідливість червоної ікри, свіжого хліба або використання певних побутових приладів, але без відповідних досліджень це будуть лише слова. Неможливо сказати, чи смачний будь-який екзотичний фрукт, не скуштувавши його. Повинна бути державна програма, яка б дозволила на базі спеціалізованих закладів проводити такі спостереження, а тоді робити певні висновки. На сучасному етапі в наших умовах таких досліджень ми не проводимо.
Нещодавно, обговорюючи з колегою-біологом сюжет фільму «Аватар», дійшли висновку: можливо, хоч цей голлівудський шедевр стане переломним у свідомості багатьох людей, які толерантніше ставитимуться до ГМО, адже аватар — це не що інше, як продукт генної інженерії, створений шляхом комбінації генів ДНК людей і аборигенів Наві…
Коментарі