РУБРИКИ 
Тоді хочеться зупинитися, побути наодинці з собою, послухати тишу і – відпочити душею…
ВТЕЧА У МИНУЛЕ
Година їзди – і ви наче в іншому світі – древньому місті Коломия, назва якого походить чи то від потічка Мия, чи то від прізвища угорського королевича Коломана, чи то від слів «колесо» і «мию». Ніхто достеменно уже й не скаже. Ви у місті, де час ніби зупиняється, а провулочки, вимощені столітньою бруківкою, дихають швидше духом Середньовіччя, аніж сучасності. Місто, перша писемна згадка про яке датується 1241 роком (набагато старше за Чернівці та Івано-Франківськ), живе якимось своїм особливим життям: ненадривним, виваженим та дещо консервативним. Тут гарно дихається майже гірським повітрям і добре думається. Певно, так думалося і Василю Стефанику та Лесю Мартовичу, Марку Черемшині та Ірині Вільде, Марійці Підгірянці та Мирославу Ірчану, Святославу Гординському та Дмитрові Павличку, Роману Іваничуку та... багатьом відомим людям, котрі не раз бродили цими вузькими затишними вуличками.
Стіни ратуші (а колись тюрми) ще пам’ятають натхненні рядки поезії «Вічний революціонер» Івана Франка,яка саме тут була написана. А Народний дім увібрав кожен звук голосу славетної Соломії Крушельницької. Без сумніву, Коломия – це насамперед історія і видатні постаті, що творили цю історію: видавці, науковці, митці та лікарі… Коломияни надзвичайно пишаються минулим свого міста, його духовністю та інтелігентністю.
ГАРЯЧИЙ ЗАПАЛ
Та Коломия – це не тільки поміркованість, а й життєва втіха. Хто ж не знає славнозвісних «коломийок», життя яким теж дало це славне місто. Пригадуєте:
Коломия – не помия,
Коломия – місто,
В Коломиї такі дівки,
Як пшеничне тісто.
Дослідники зазначають, що їх є понад 80 тисяч… та хто би то їх міг порахувати). У кожного українця «коломийка» асоціюється з енергійним вибухом, буйним танцем та веселим співом. Жодне покутське та гуцульське весілля і сьогодні не обходиться без цих жартівливих співанок.
А ще коломияни кажуть (і не тільки вони), що їхні дівчата таки найкрасивіші та найрозумніші.
ВАРТО ПОБАЧИТИ
1. Музей «Писанка». Нікому не кажіть, що ви були в Коломиї, якщо у вас немає фото біля «культової» споруди, візитки цього міста – музею «Писанки». Хоч він був споруджений зовсім недавно (2000р.) до Х Міжнародного Гуцульського фестивалю, жоден мешканець міста уже не уявляє, як Коломия жила без нього. 
Тут зберігаються та експонуються понад 6 000 писанок як з України, так і з інших країн (Шрі-Ланка, Пакистан, Індія, США…). Є така традиція: перші особи держави та відомі гості залишають свій автограф розтопленим воском на білому курячому яйці. У музеї є і крамниця сувенірів, де ви можете придбати оригінальні ( і не дешеві) витвори місцевих майстрів..
2. Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. отця Йосафата Кобринського. Якщо вас цікавить етнографія, ви любите вироби з дерева, шкіри, кераміки чи скла, вам тут буде дуже цікаво. Адже саме у цьому музеї зберігаються предмети трипільської культури (ІІІ-ІV тис. до н.е.), а також оригінальні вироби наших предків з природних матеріалів, навіть є морські коралі. Побачите здоровенний віз, на котрому чумаки возили сіль (її було вдосталь у Коломиї) до Криму. Одне слово – дізнаєтесь чимало пізнавального.
3. Коломийський обласний український драматичний театр. Ще одна гордість міста. Ще би: саме тут у 1848 місцевий священик Іван Озаркевич поставив уперше на Україні виставу рідною мовою «Дівка на виданню, або на Миловання нема силовання» (переробка «Наталки Полтавки» І.П.Котляревського). На жаль, сьогодні приміщення театру не у найкращому стані: навіть опалення немає. Та й відомі театральні трупи, гастролюючи по Україні, обминають його. Мешканцям доводиться, як правило, насолоджуватися тільки грою місцевого театрального колективу (до речі, наймолодшого в Україні!).
ПРО СУМНЕ
У місті немає ні філармонії, ні жодного сучасного кінотеатру, ні хоча б якогось відпочинкового центру, куди можна було б піти сім’єю у вихідні. Навіть єдиний міський парк відпочинку у центрі міста у повному занепаді (жодного працюючого атракціону!).
Тому надто активно відпочити вам не вдасться. І цей факт ще раз підтверджує думку про те, що Коломия - місто традицій, а не модних тенденцій. Без сумніву, ви і тут можете знайти дискотеки («Електрон», «Форсаж») чи казино. Але не думаю, що це те місто, куди слід за цим їхати.
РОБИМО ЗУПИНКУ
Якщо ви вирішили залишитися на ніч, просто біля знаменитої «Писанки» є готель з однойменною назвою, перебування в якому вам обійдеться 190 - 400 гривень за добу. 
Зовсім не далеко і готель «Коломия» (170-450 грн.) та ще кілька менш комфортабельних .
На вечерю завітайте до ресторану «Карпати», фірмова страва якого шніцель «по-гуцульськи», гадаю, приємно здивує вас. Чи у кафе національної кухні «Хвалена хата» або у пивний бар з екзотичною назвою «Штольня». Усі вони розташовані у центі міста. І ціни значно привабливіші (навіть у порівнянні з обласними).
А МІСТО ЧЕКАЄ…
Коломию, як і більшість маленьких провінційних міст, зраджують молоді і талановиті люди. Їх ваблять принади великих міст: Івано-Франківська, Львова і Києва… Вони, виплекані спокоєм та розміреністю рідного , прагнуть туди, де шум і гамір, де є простір для реалізації їхніх ідей, де вони хочуть стати Кимось і вірять, що зроблять Щось. Їх затягує божевільно-яскраве життя інших міст. Але буває, коли зупиняються посеред площі, виснажені та спустошені, розуміють, що треба тікати… Туди, де їх завжди чекає незворушне місто спокою та гармонії. Їхнє місто… Коломия…
Ольга Андріяшко
