РУБРИКИ 
Подорожуючи Європою, ви пізнаєте чимало різних культур і зустрінете цікавих людей, побачите місця неймовірної краси, поринете в епоху середньовіччя, відчуєте чарівність і поезію культури ренесансу. Тут поєдналося все – історія і міф, казка і реальність.
Я довго думала, звідки повинна розпочатися моя подорож, адже Європа така різна, і вирішила потрапити в саме її серце, до Німеччини. Зі всіх її прекрасних куточків я хотіла віднайти такий, що буде старовинним і сучасним водночас, вселятиме азарт і зберігатиме спокій, той, де вирує життя. Саме таким містом є Мюнхен – столиця землі Баварія. Потрапивши сюди, ви й не повірите, що знаходитесь у місті з населенням 1,3 млн. чоловік; воно надзвичайно компактне і затишне, самі німці жартома називають Мюнхен найбільшим селом Німеччини. Хоча на село, повірте мені, він абсолютно не схожий. Неймовірна архітектура, витримана у стилі готики і бароко, приваблює своєю величчю. Площі з розкішними римськими будівлями, знаменита церква Фраукірхе – символ Мюнхена – хіба це може залишити когось байдужим.?
Нудьгувати тут аж ніяк не доведеться, Насолодившись всіма міськими пейзажами , ви можете сміливо вибирати музей на свій смак, адже їх тут понад 50. Людвіг I Баварський був великим поціновувачем мистецтва, він і заснував найкрасивіші музеї міста: стару і нову пінакотеки, гліптотеку, в яких зібрані відомі роботи світових художників і скульпторів. Нерідко стару пінакотеку порівнюють з Паризьким Лувром.
Одне з найулюбленіших місць відпочинку жителів Мюнхена – знаний у всій Європі Англійський сад площею 370 гектарів, більший навіть за Нью-Йоркський Central Park. Саме тут можна справді розслабитись, насолоджуючись казковою природою цього прекрасного місця. Прогулюючись влітку парком, ви можете побачити голих людей, які засмагають на травичці- не варто дивуватися: щодо цього деякі німці абсолютно радикальні.
Захотілося насолодитись красою Мюнхена з висоти пташиного польоту, і я відправилася до Олімпійської вежі, висота якої 290 метрів. Звідси відкривається просто неописанна панорама міста, а вдалині видніється Альпійський хребет. Спустившись униз, обов’язково зайдіть у пивне кафе, де під запальні баварські пісеньки зможете скуштувати найсмачніше у світі баварське пиво. А якщо ви справжній пивоман, то не пропустіть знаменитий фестиваль Октоберфест. Сотні тисяч туристів з’їжджаються сюди в жовтні ,щороку, щоб поринути в атмосферу неймовірно широкого святкування.
На Заході знаходиться один із двох найзнаменитіших замків Людвіга II – замок Німфенбург, з прилеглим до нього старовинним парком. Крім шикарного замку короля, на території розташовані численні будівлі, в яких жили його слуги, коханки, священики. Є навіть будиночок відьми, яка в ті часи вважалася обов’язковою при дворі короля.
Моя подорож продовжилася в передгір’я Альп, за дві години їзди від Мюнхена на південь, у містечку Швангау знаходиться найзнаменитіший замок у світі – Нойшванштайн, --тут мрії і сни стають реальністю. Саме його Уолт Дісней використав як зразок для замку Сплячої красуні в Паризькому Діснейленді. Маленьке гірське містечко просто переповнене туристами з усього світу. За кількістю людей, які його відвідують, воно посідає друге місце після Ейфелевої вежі. Це те місце, куди краще один раз потрапити, ніж сто разів про нього почути.
Король Людвіг II Баварський славився своєю романтичністю і любов’ю до розкішного життя, він і розпочав у 1869 році будівництво замку Нойшванштайн, втіливши у ньому всі свої дитячі мрії. Проте на грандіозний проект було використано неймовірно великі кошти, що і розорило короля. Небажання Людвіга II займатися державними справами призвело до того, що за згодою родини його визнали душевнохворим. Після цього Людвіга було заслано до замку Берг, де він наступного ж дня загинув за таємничих обставин.
Маршрут до замку можна обрати самостійно, тут до вашого розпорядження і королівська кінна упряжка, і сучасний автобус, але я вирішила дістатися на гору пішки. Тридцять хвилин незначних зусиль, і ось я вже у справжній казці, де немовби зупиняється плин часу. Картина минулого постає у всій своїй розкоші й красі. Кожна кімната є особливою, інтер’єр витриманий у різних стилях, навіть незначні деталі продумані до дрібниць. Що й казати – справжня королівська розкіш. З гори відкривається вид на інший, не менш красивий замок Хоеншвангау, де виріс король.
До закінчення моєї поїздки Європою залишалось ще трохи часу, і можна було б продовжувати знайомитися з Німеччиною, яка вже подарувала стільки позитивних вражень, та мені хотілося чогось зовсім іншого. Побувати там, де час не просто зупиняється серед розкішних будівель і замків, але тече по-своєму, де є відчуття вічності. Я вирішила здійснити свою давню мрію і вирушила до Італії, у неперевершену Венецію.
З Німеччини до Італії можна дістатися двома шляхами: автобаном (вартість 30 євро) або ж звичайною дорогою через австрійські Альпи. Обравши другий варіант, ви хоч і витратите більше часу, але аж ніяк не пошкодуєте про це. По дорозі зможете помилуватися красою гірських вершин і поспостерігати за тим, як живуть австрійці.
Одне з найважливіших питань, яке виникає у всіх туристів: де саме зупинитися у Венеції? Слід зазначити, що на самому острові готелі далеко не з дешевих, але є безліч баз відпочинку, які знаходяться навкруги. Ціна кімнат тут від 15 євро; 30 хвилин автобусом або 10 хвилин на кораблі – і ви вже у старовинній Венеції.
Не заздрю я тим, хто народився і виріс у Венеції. Вони позбавлені дуже важливого – тієї першої, ні з чим не зрівняної, хвилюючої миті знайомства із найромантичнішим містом на планеті. У нього або одразу закохуєшся, або повністю не приймаєш, та байдужим це місто не залишає нікого. Навіть повітря тут якесь інакше, насичене безліччю думок, емоцій і неймовірних відчуттів.
Розташовуючись на 118 островах у Венеціанській лагуні Адріатичного моря, Венеція поєднана 160 каналами і 400 мостами. Це єдине місто на світі, де немає ніякого наземного транспорту. Та коли ти пливеш у гондолі повз середньовічні будівлі, що знаходяться у воді, слухаючи неголосливу пісню гондольєра, усвідомлюєш: це і є те місце, яке потрібно просто відчути.
Серце Венеції – площа Сан Марко, вхід до неї охороняє крилатий лев, який є символом цього міста. Приголомшливий собор Сан Марко, до будівництва якого були залучені найзнаменитіші скульптори того часу; старовинний палац Дожів, над яким працювали такі генії, як Белліні, Тиціан, Веронезе, Тінторетто й інші; дзвіниця Кампаніла висотою 100 метрів – все це і створює велич цього місця. Стоїш посеред площі, оповитий незрозумілим хвилюванням від величі венеціанської готики , а над тобою підіймається зграя небесних птахів, – відчуття просто приголомшливі.
Збоку від площі пролягає найголовніша вулиця Венеції – Канал Гранде, на другому березі якого розташовані величні замки. Найпопулярнішим з них є Золотий Дім, який був збудований у XV ст., тепер тут розміщена художня галерея. Через головну вулицю пролягає найзнаменитіший і найстаріший міст Венеції – міст Ріальто. Недалеко від площі Сан Марко збудована місцева опера, тут проходить знаменитий Венеціанський Бієнале, на якому цього року були представлені роботи й українських митців.
Туристи – головне джерело прибутку місцевих жителів, найбагатшими з яких вважаються гондольєри : їхній заробіток досягає 20000 тисяч євро на місяць. Повірте, нема чому дивуватися, адже година катання на гондолі коштує 80-100 євро. Гондольєром може стати не кожний : потрібно мати привабливу зовнішність і бути наділеним природною харизмою. Тому їх і вважають тут найзавиднішими женихами, а провести ніч з кимось із них -- велика честь для туристок (принаймні так вважають самі гондольєри). Квартиру у Венеції дозволить собі не кожний : найдешевші коштують півмільйона євро, та творчі люди готові заплатити будь-яку ціну за те, що це місто-шедевр втілює у собі спокій і творче натхнення.
До зустрічі, Венеціє, я сюди обов’язково повернуся, нехай подумки, але ти залишишся у моєму серці назавжди…
Юлія Ободянська
