РУБРИКИ 
Між «так» і «ні» завжди є затишне місце для вагання. Якщо говорити про доленосне «так» і «ні» під звуки чарівної мелодії Мендельсона, то це вагання прямо пропорційне віку молодят. Тобто — чим молодша пара, тим менше виникає запитань на зразок: «А що там, за порогом РАГСу?». Саме тому феномен ранніх шлюбів є досить поширеним у сучасному суспільстві. За статистикою, 85 % таких союзів приречені на крах за перші три роки існування. Причому (про що мовчить статистика та стверджують факти), думки на зразок «розлучення й дівоче прізвище» виникають у подружжя одразу ж після перших проблем матеріального чи соціального характеру. Чому ж і далі юні Ромео та Джульєтти наперекір усім продовжують одружуватися, намагаючись ламати стереотипи, і чим це закінчується?
Між «так» і «ні» завжди є затишне місце для вагання. Якщо говорити про доленосне «так» і «ні» під звуки чарівної мелодії Мендельсона, то це вагання прямо пропорційне віку молодят. Тобто — чим молодша пара, тим менше виникає запитань на зразок: «А що там, за порогом РАГСу?». Саме тому феномен ранніх шлюбів є досить поширеним у сучасному суспільстві. За статистикою, 85 % таких союзів приречені на крах за перші три роки існування. Причому (про що мовчить статистика та стверджують факти), думки на зразок «розлучення й дівоче прізвище» виникають у подружжя одразу ж після перших проблем матеріального чи соціального характеру. Чому ж і далі юні Ромео та Джульєтти наперекір усім продовжують одружуватися, намагаючись ламати стереотипи, і чим це закінчується?
Явище раннього одруження дуже характерне для України, особливо для її західних регіонів. Якщо, скажімо, в тій же Вероні — батьківщині Ромео і Джульєтти — офіційні шлюби сьогодні укладають чоловіки та жінки віком від 30 до 40 років, то в нас у такому віці деякі мамусі та татусі самі вже пильнують, щоб їхні діти не вирішили стати самостійною цеглинкою суспільства. Хоча на Україні все ще не так погано. От у Таджикистані, наприклад, дівчинку намагаються видати заміж у 15–16 років. Адже у віці 18–19 років вона вважається… неконкурентноздатною.
Саме поняття «ранній шлюб» дуже відносне. Особисто я вкладаю в нього психологічну незрілість людей, які хочуть поєднати свої життєві шляхи штампом у паспорті.
«Останнє побачення з Пігмаліоном»
Ліна навчалася на першому курсі економічного факультету. У вільний від навчання час займалася фотографією та вечорами підробляла PJ-єм у престижному нічному клубі. Досить приваблива, з красивою фігурою, дівчина не раз ставала об’єктом непристойних чоловічих пропозицій. Це ображало, але, якщо відверто, десь у глибині душі увага з боку представників сильної половини людства не могла не лестити. «Ніяких нічних клубів» — це була перша вимога Вадима, чарівного молодого хлопця 25 років. Син багатих батьків, він не звик, щоб йому відмовляли чи перечили. На своїй шикарній «Тойоті» він запропонував дівчині підвезти її додому після роботи. Відмовилась, звичайно. Наступного дня прийшов із вражаючим букетом малинових троянд. І третього…Поволі їх роман набував усе більш нестямних і шалених віражів. Доки не досягнув свого піку — пропозиції руки і серця. Проте за нею посипалися й вимоги: заборона спілкуватися з «клубними» друзями, гуляти без Вадима, навіть у пошуках цікавого фотокадру. Однак усе це тоді здавалося таким дріб’язком у порівнянні з тим, якою щасливою Ліну могла зробити ця людина. Новину про одруження батьки сприйняли без особливого ентузіазму і підтримки. Ліну відмовляли — надто юна, багато чого в житті ще не бачила і не спробувала, Вадиму ставили ультиматуми. Проте він звик усе робити по-своєму. Як вдома, так і в компанії друзів. Новостворена сім’я не виняток. Згодом бажання тримати верхнє слово перетворило спілкування з дружиною на ряд вказівок. Намагаючись уникати конфліктів, Ліна пробувала не перечити Вадимові. Аж поки одного разу випадково не прочитала висловлювання чоловіка в якомусь з інтернет-чатів: «Моя дружина сіра і не цікава. Коли ми зустрічалися, я її страшенно ревнував, шаленів від її азарту та життєвого драйву. А зараз щось ніби зламалося…». Від прочитаного в дівчини похололо в душі. Вона давно відчувала, що в їхніх стосунках щось не так. По шкірі пішов мороз, а потім раптово кинуло в жар… Докори за власну поведінку роїлися в голові разом з численними запитаннями. Проплакавши майже увесь вечір (а вечорами Вадим рідко бував удома) та пролежавши всю ніч у депресивному заціпенінні, на ранок піднялася з ліжка з думкою, що ще не пізно все змінити. Повернутися до своїх захоплень, почати спілкуватися з давніми друзями. Завести нових, зрештою. З університету не одразу подалася додому, як робила це останніх вісім місяців, а пішла на нову фотовиставку. На вечір домовилася з одногрупниками сходити на прем’єру фільму. Звідти — в клуб. Оце вже Вадим захвилюється, почне її цінувати!
Захвилювався — обізвав дівчиною легкої поведінки й особою, не достойною бути його дружиною. Ще кілька спроб повернути свою індивідуальність та життєвий драйв — і Вадим призначає побачення… в РАГСі, щоб подати документи на розлучення…
Проблема №1: Намагання «зламати» одного з партнерів
Поширеним різновидом ранніх шлюбів, якщо це можна так визначити, є варіант, коли юним є лише один із партнерів. З одного боку — історія знає безліч випадків, коли саме дорослий чоловік брав собі юну дружину і, так би мовити, «виховував» її для себе. Але ми живемо не в феодальному суспільстві. Тим паче — сучасні «пігмаліони» самі часто є інфантильними та невідповідальними, не знають, що «ліпити», тим самим ламаючи ще не сформовану особистість дівчини. Така ситуація трагічна, адже дружина часто відчуває психологічну несвободу та моральний дискомфорт, починає формувати в собі комплекс неповноцінності, а потім, раптово «подорослішавши», під тиском виховання другої половинки і повного усвідомлення ситуації, може вдатися до крайнощів. Проте з іншого боку — чоловік повинен розуміти, що його дружина, щойно вирвавшись з-під материнської опіки, не зможе одразу радикально перелаштуватися на режим «берегині домашнього вогнища». На усвідомлення відповідальності за свою другу половинку піде час. Іноді їй потрібна буде опіка, розуміння і підтримка. У будь-якому випадку такий союз матиме шанс на життя лише за умови терплячості та толерантності чоловіка.
Ефект шампанського
«Я просто не думала, що все станеться так швидко…» — Іра виглядала розгубленою і пригніченою. Вже день, як вона — вільна жінка. Ще вчора вранці, збираючись до
РАГСу, дівчина уявляла все по-іншому. Знала, що в них з Ігорем є дитина і одразу розлучення ніхто не дасть. Похід до громадської установи мав бути для чоловіка уроком, отямити його, стати причиною для роздумів. Згідно із законом, суддя повинен дати молодій сім’ї як мінімум місяць на роздуми. Проте в міському суді такий ажіотаж, стільки людей судиться — розлучається — оскаржує рішення, що суддя на запитання «Чи ви не заперечуєте?», почувши від Ігоря «Ні» і не вислухавши жодних претензій щодо дитини чи майна, полегшила собі задачу і розлучила молоду пару одразу. Юнацький максималізм, запал і спонтанність — це те, що поклало початок їхній сім’ї. І, за іронією долі, — те ж доленосно спровокувало кінець.
Іра познайомилася з Ігорем на новорічні свята. На восьме березня вже дізналася про свою вагітність. Закохані до нестями, молоді люди, яким було по двадцять, вирішили одружитися. Пізнавали краще одне одного вже в ролі чоловіка й дружини. І як виявилося — не все так гладко. Обоє були надзвичайно сильними, харизматичними і вольовими особистостями. Ніхто не бажав поступатися, не йшов на компроміси. Щоденні сварки та скандали в оселі молодого подружжя були ще до появи на світ Олежика. Коли ж народився хлопчик, ситуація стала ще нестерпнішою. Ігор ніяк не міг вжитися в роль батька, постійно пропадав вечорами з друзями. Грошей ніхто з молодят не заробляв, допомагали Ірині батьки. Дівчина, відчуваючи, що на ній забагато ролей: і матері, і годувальниці сім’ї, — постійно принижувала Ігоря. Він від усього цього знову тікав до друзів. Ірину ображало те, що, замість сімейних вечорі, він обирає шумні компанії. І знову докори ... Іра пішла до батьків. Та коли й це ніяк не подіяло, сказала, що розлучиться з ним…
Проблема №2: Дитячий азарт у дорослих вчинках
Юнацький максималізм — це те, що часто стає першим каменем спотикання, коли молоді намагаються порозумітися. А в сім’ї чи не найголовнішим є вміння піти на компроміс. Категоричні й радикальні, молоді люди часто роблять вчинки, не задумуючись про наслідки. Іноді й саме весілля — це просто спонтанний наслідок несподіваних подій. Ще дитячий азарт не завжди дозволяє усвідомити, що таке подружнє життя й народження дитини. Для молодих людей це може стати просто наступною авантюрою, за яку, вибачте, треба жертвувати власними інтересами, особистим комфортом і свободою. І, може, хтось вважає, що на кожну дію є протидія, — тобто якщо можна одружитися, то можна й розлучитися, — проте така легковажність є не найкращою основою для створення нової сім’ї. У цьому випадку приказка «Хто не ризикує — той не п’є шампанського» — зовсім недоречна. Кохання — це швидше ексклюзивне червоне вино: чим довша витримка, тим вишуканіший смак.
Квартирне питання губить кохання
Наталя спізнювалася на півгодини. Я чекала її за столиком кафешки і відверто нудьгувала. Її телефон не відповідав. Дивно, адже прагматична Наталя завжди вирізнялася пунктуальністю. Я вже збиралася попросити в офіціанта рахунок, аж раптом силует подруги з’явився на вході. Без макіяжу, з нашвидкуруч зібраним волоссям. «Пробач, — ніяк не могла вирватися. Таке враження, що моє життя взагалі перестало мені належати», — промовивши хриплуватим голосом ці відчайдушні фрази, моя колись завжди весела подруга постала переді мною в іншому образі. Відколи Наталя вийшла заміж, я бачила її разів зо три. Хоча минуло більше року. Шлюб Наталі та Сергія називали типово студентським. Кохання, кохання, кохання — це все, що керувало вчинками двох студентів-другокурсників соціологічного факультету. З такими почуттями порізно не живуть. Треба одружуватися. Жити вирішили в квартирі бабусі Сергія. Сама бабуся пообіцяла переїхати в село. Але потім, після весілля, щось передумала. Почали жити втрьох у двокімнатній квартирі. Грошей на існування не вистачало, в батьків просити допомоги вже якось не випадало. Сергій пішов таксувати вечорами, Наталя перевелася на заочне відділення і влаштувалася марчендайзером у місцевий супермаркет. З дев’ятої до шостої працювала, потім — приготування вечері під пильним бабусиним керівництвом (однією смаженою картоплею не обійдешся) та прання вручну (гроші, які збирали на пральну машинку, віддали на сесію Сергію — через роботу його «успішність» значно погіршилася). Прала теж не без нагляду. Добре, що хоч уночі в спальні бабуся вказівок не давала. Хоча — втомлені молодята в спільному ліжку переважно тільки спали — сил на інтимні пестощі не залишалося. Як і на задушевні бесіди. Переважно все зводилося до банальних докорів. Роботу кидати Наталя не хотіла — без освіти й так важко було куди-небудь влаштуватися. А коли під час кризи почали скорочувати персонал, першими в списку опинилися саме люди «без диплома». А тут ще й дівчина дізнається, що вагітна. «О, — це ж супер! Вітаю!» — радію за подругу. «Ага… ти знаєш, скільки упаковка підгузків коштує? — 140 гривень. Її вистачає на п’ять днів, здається. Я порахувала — зарплати Сергія на «памперси» лише й вистачить…». — Піднімаю здивовані очі на меркантильну подругу і ловлю її розгублений погляд. Відчай, страх і тривога — ось усе, що читалося в очах майбутньої мами. В очах, де раніше жило кохання…
Проблема №3: Матеріальна нестабільність молодого подружжя
Найвиразнішим аспектом приреченості ранніх шлюбів є саме матеріальна нестабільність. Молоді люди, засліплені коханням одне до одного і прагненням бути разом, часто не враховують найвагоміших важелів фундаменту сімейного життя. А це, як не прикро, саме питання засобів існування та помешкання. Пригадуєте, як у Булгакова: «Москвичів зіпсувало квартирне питання». Так-от — це саме питання своєю гостротою може поранити найміцніші почуття. Тим паче, так зване «студентське кохання» не завжди можна назвати таким. Як правило, це коктейль амбіцій, пристрасті, азарту й прагнення вирватися з-під батьківської опіки. Брати відповідальність одне за одного в такому юному віці є не такою вже й легкою задачею, особливо в наш час і в нашому суспільстві. Адже якщо, наприклад, у Сполучених Штатах Америки дуже поширена і надійна система кредитування для молодих сімей дозволяє молодятам з перших днів сімейного життя незалежно і безболісно облаштовувати вже власний побут, то в нас зараз навіть пральну машинку не кожен зможе купити. Коли в такій сім’ї народжується дитина, ситуація стає ще болючішою: не встигнувши й самим знайти своє місце в суспільстві, молоді батьки повинні спрямувати всі свої зусилля на те, щоб відвойовувати місце під сонцем для ще однієї крихітної людинки. Проте якщо почуття молодої пари достатньо сильні, в них мусить вистачити терпіння та сили волі на те, щоб будувати своє сімейне щастя уже втрьох, — це ж так цікаво!
Людмила Масик
