РУБРИКИ 
Є два способи співіснувати з чоловіками: перший — не помічати їх узагалі, зокрема ці антижіночі звички на кшталт пардон, піднятої покришки унітаза чи «максі-хаосу» в їхньому мікрокосмосі, і другий — обожнювати їх і захоплюватися ними, незалежно від настрою, курсу долара чи кольору підібраних салатових шкарпеток до темно-синього костюма. Хоча, як виявляється, є ще й третій спосіб: з чоловіками можна працювати. Ага! В одному робочому колективі, в одному кабінеті і… без найменшої підтримки слабкого жіночого плеча. Сам на сам. Тільки я і вони — безжалісні створіння, які знають, що таке карбюратор,інтерпретатор і маршрутизатор...
Попрацювати в цій компанії мені запропонував давній знайомий з університету. В принципі, я — творча людина, тому спочатку щиро здивувалася: «що мені робити серед чоловіків, які восьмизначні числа множать у пам’яті, можуть розібрати і зібрати комп’ютер швидше, ніж я роблю вечірній макіяж, і взагалі вважають, що світ створив не Бог, а якийсь розумний хакер». Виявляється, все не так страшно, я повинна займатися тільки змістовим наповненням сайтів, що навчилася робити ще в університеті. Однак товариш попередив одразу: пліткувати не буде з ким, адже більшість мого нового колективу не те що не цікавиться тенденціями моди і тонкощами кулінарії, вони взагалі колготи «15 ден» не відрізняють від леггінсів. А суть більшості зводилась до… всіх, крім мене. Я в чоловічому колективі! Фініш. Або старт? Це ще треба було з’ясувати.
День перед…
Нервую, вдесяте переглядаю гардероб, зважуючи всі «за» і «проти»:
– діловий костюм… — подумають, що я сіра офісна миша, або — ще гірше, що хочу показати з себе щось таке, чим не є насправді.
– плаття …— занадто глибоке декольте. Ще вирішать, що я прийшла на роботу влаштовувати особисте життя або — ще гірше, сприймуть за якусь п…
– джинси — no comments. Начальство одразу зробить поспішні висновки про мою «серйозність» щодо роботи.
Закриваю шафу, «залізаю» в інтернет на сайт з анекдотами, здається, чоловіки їх полюбляють, в разі чого, буде чим згладити незручну ситуацію.
День перший
Добрий день, я ваша нова працівниця. Схоже, моє плаття не справило на них ніякого враження. Можливо, через те, що поверх нього я одягла піджак.
Чи тому, що чоловікам на роботі взагалі не важливо, як я вдягнена, як-от мені байдуже, на якій гумі зараз їздить менеджер Вася.
До речі, симпатичний. Як і Коля та Сергій. Але Сергій, здається, одружений. У нього дуже гарно випрасувані сорочка і штани. На обід, замість гамбургерів з їдальні, їв домашні бутерброди.
Усі напружено працюють. У кабінеті розмовляють здебільшого про роботу. В «курилці» — про машини, моторне мастило і… роботу. «Курилку» від туалету відділяють мало не картонні двері. Перекурити всі виходять чомусь саме тоді, коли мені потрібно до вбиральні. Зціплюю зуби і мило усміхаюся… Треба буде поменше чаю на роботі пити.
День восьмий
Здається, я їм сподобалася. Коля підлив мій кактус, що стоїть біля комп’ютера. Потім знову, коли не допив чай. У мене зламався сканер. Допомагати кинулися всі. Почали сперечатися — мабуть, хочуть справити враження. Радію. Пригощаю пирогами з сиром — сама пекла. Всі задоволені. Петя пропонує стати його дружиною і пекти йому такі пироги щодня. Петя підлив мій кактус. Влад розповідає, що його наречена не пече пирогів, адже постійно «сидить на дієтах». «Зате в неї талія втричі тонша, ніж у Анжелки», — безпристрасно вводить мене в шоковий стан новий товариш. Ображаюся. Вдома вирішую сісти на дієту. В супермаркеті запасаюсь кефіром і фруктами. Не бачити вам більше моїх пиріжків!
День дев’ятий
Для примирення Владик приніс коробку цукерок «Прометей», не зрозумівши, чому я мало не прибила його. Сиджу, дивлюся в монітор і попиваю кефірчик… У животі бурчить. Ой, щось не на жарт прихопило… вибігаю з кабінету — сподіваюся, ніхто не вийде покурити зараз. Цей плакат з Дженіфер Лопес на ледь «дихаючих» картонних дверях уже застарів… Треба їм принести новий, з картою світу або з Мілевським.
День двадцять восьмий
Нічого, можна жити. Кактус пожовтів і поморщився. По вісім підливань на день йому забагато… Сьогодні після роботи йдемо святкувати перемогу «Шахтаря». Мірча Луческу — це тренер, а не художник епохи Відродження, гума на шипах — відстій, зараз на ній ніхто не їздить, найкраще мастило — це синтетика. На абревіатуру ПМС хлопці реагують, як на магічне заклинання: не нервують мене, носять шоколадні булочки з сусідньої кондитерської і дозволяють піти з роботи швидше. Хоча ПМС — це жіночі вигадки. Як і легенди про розкидані шкарпетки. Я — класна і «ненапряжна», бо в такого роду нісенітниці не вірю, і мені не потрібно сідати на дієту, адже всі недоліки зовнішності компенсуються веселою вдачею. Так Петя з Владом вважають.
День сорок сьомий
Викинула кактус. Для нього життя в чоловічому колективі немає. Змінила заставку на моніторі — в Дженіфер Лопес справді непогані сідниці. Вчора з нашими «наказали» відділ логістики в «Контр страйк». Тепер вони заборгували нам ящик пива. Їздила з менеджером Васею міняти гуму на колесах і вибирати мастило. Почала відкладати гроші на автомобіль. Економлю на дорогих платтях, підборах і косметиці. Мені це не потрібно, бо я весела і «ненапряжна».
День п’ятдесятий
Принесла на роботу новий кактус. Нехай якась «свиня» тільки спробує вилити туди свій чай! :)
А якщо серйозно…
Працюючи в чоловічому колективі, важливо робити висновки, ставати сильним та рівноправним партнером, а не маніпулювати на своїй слабкості.
Психологи дослідили специфіку такої роботи і визначили основні точки розбіжностей між чоловічим та жіночим сприйняттям робочої атмосфери:
– На роботі чоловіків цікавлять ваші професійні якості: вони занадто захоплені своєю справою, щоб помічати, в чому ви сьогодні одягнена чи як від вас пахне. Тому сконцентруйтеся не на своїй зовнішності, а на професійній компетентності та інтелектуальному рості.
– Проявляйте менше емоцій, вмійте їх приховати, тим самим не перевтомлюючи співробітників своїми проблемами. В бесіді з чоловіками не порушуйте тем кулінарії, виховання дітей, особистого життя співробітників та не розповідайте про свої хвороби.
– Не намагайтеся стати «господинею та мамою» офісу — чоловіки обов’язково цим скористаються, але, будьте певні, — не оцінять.
– Робота в чоловічому колективі — це командна гра. В ній, як у футболі, — кожен має своє місце і стратегію. Не намагайтеся зайняти чуже місце або давати комусь поради, адже вони сприймаються чоловіками як критика.
– Чоловіки можуть бути чудовими співробітниками і просто хорошими людьми. Але для цього необхідно дотримуватися важливого правила: бути нормальною людиною, розуміти хід гри в чоловічому колективі й виконувати все це, залишаючись при цьому жінкою.
Що ж, берімося до роботи!
Людмила Масик
