Кохання і гроші — майже класика життєвого жанру. Всі ми хоч раз у житті закохувалися безтямно й безоглядно і хоча б раз припускали можливість стосунків лише з огляду на марку його автомобіля. Така тонка грань між червоним (то любов) і зеленим (то рахунок у банку) не обов’язково визначає нашу меркантильну суть. Як виявляється, за цим можуть стояти значно глибші мотиви та інстинкти. Недаремно кажуть…

Коли Коко Шанель обстригла довге волосся і одягла штани — увесь чоловічий світ здригнувся. Адже легендарний дизайнер не тільки змінила уявлення про жіночу моду того часу, а й про жінку загалом. Відтоді прекрасну половину людства почали сприймати як активну і динамічну частину суспільства.

Між «так» і «ні» завжди є затишне місце для вагання. Якщо говорити про доленосне «так» і «ні» під звуки чарівної мелодії Мендельсона, то це вагання прямо пропорційне віку молодят. Тобто — чим молодша пара, тим менше виникає запитань на зразок: «А що там, за порогом РАГСу?». Саме тому феномен ранніх шлюбів є досить поширеним у сучасному суспільстві. За статистикою, 85 % таких союзів приречені на крах за перші три роки існування. Причому (про що мовчить статистика та стверджують факти), думки на зразок «розлучення й дівоче прізвище» виникають у подружжя одразу ж після  перших проблем матеріального чи соціального характеру. Чому ж і далі юні Ромео та Джульєтти наперекір усім продовжують одружуватися, намагаючись ламати стереотипи, і чим це закінчується?

Є два способи співіснувати з чоловіками: перший — не помічати їх узагалі, зокрема ці  антижіночі звички  на кшталт пардон, піднятої покришки унітаза чи «максі-хаосу» в їхньому мікрокосмосі, і другий — обожнювати їх і захоплюватися ними, незалежно від настрою, курсу долара чи кольору підібраних салатових шкарпеток до темно-синього костюма. Хоча, як виявляється, є ще й третій спосіб: з чоловіками можна працювати. Ага! В одному робочому колективі, в одному кабінеті і… без найменшої підтримки слабкого жіночого плеча. Сам на сам. Тільки я і вони — безжалісні  створіння, які знають, що таке карбюратор,інтерпретатор і маршрутизатор...

Ідею написати цю неоднозначну статтю підкинуло саме життя, а точніше, телефонний дзвінок хорошого колеги, який стурбованим голосом попросив поради і допомоги… Здавалося, в цьо­му нема нічого дивного, але вже при зустрічі я зрозумів, наскільки все серйозно… Мій товариш уперше в своїй трудовій кар’єрі потрапив у виключно жіночий колектив!!! Маючи подібний досвід, я його прекрасно розумію, адже це неабияке випробування і стрес, навіть для сильного чоловічого організму! Бідолаха ще до кінця не збагнув, що насправді йому неабияк пощастило і, крім маленьких неприємностей, як-от: цілодобова балаканина, малозмістовні і не зрозумілі нам розмови про косметику і чергових бойфрендів — він тепер цінний екземпляр у жіночому царстві! Наскільки вдалими виявилися мої поради, покаже час, а от нашим читачам, які тільки готуються до подібного або вже переживають таку «робочу халепу», сподіваюся, корисно буде дізнатися, як не втратити відчуття власної чоловічої гідності і зберегти оптимізм, марнуючи трудові офісні будні, коли довкола тільки жінки.