Хто з чоловіків не малював у дитинстві чудернацькі автомобілі, додумуючи для них надпотужні двигуни; крила, які здійматимуть машину в небо; величезні колеса, що проїдуть будь-де; форму, яка дозволятиме розганятися на космічну швидкість. «VERSAL» знайшов автовласників, які свої ексклюзивні авто зібрали власними руками, про їхні творіння можна сказати — скульптури на колесах.

Для когось авто — розкіш, для інших — засіб пересування, проте є й такі, для кого це справжній шедевр. «Зробити свого залізного коня таким під силу кожному автомобілісту, — переконаний Андрій Попович з Івано-Франківська, — було б лише бажання». «Лада Самара» 2109 у руках майстра стала справжнім витвором мистецтва. В авто переробили передні двері, які тепер відкриваються вертикально, подібно до модних спорткарів «Ламборджині». Ексклюзивність конструкції підкреслив авторський тюнінг.
Хто б міг подумати, що серед десятків тисяч машин «Лада» саме в Івано-Франківську їздитиме авто цієї марки, не схоже на жодне інше.

«Усе почалося з задуму зробити аерографію на капоті машини», — пригадує Андрій Попович. Коли робота була майже звершена, майстер зрозумів: чогось не вистачає. Ось тоді й зародилася, здавалося б, божевільна ідея — змінити дизайн за допомогою розширення кузова, тобто після завершення конструювання двері авто мали відкриватися горизонтально.

«Такого типу тюнінг був рідкісним навіть за кордоном, адже все виконувалося вручну. Перші труднощі при роботі виникли, коли не врахували форми та рельєфи. Важко було із симетрією двох сторін машини, вона відтворювалася способом перенесення лекал та різних шаблонів. Побудова відбувалася за схожими етапами, як і в іноземних дизайнерських ательє. Тобто після накреслення основні зовнішні форми втілювали в життя», — розповідає Андрій Попович.

Бажаний результат був досягнутий за рік — кузов розширили на 10 см із кожної сторони, при цьому без порушень заводських стандартів. Далі справа перейшла до бамперів авто та інших елементів, які також були змінені. Протягом наступних семи місяців випробувань на міцність машину повністю перефарбували, замінили дизайн капота, бамперів та встановили аеродинамічні компоненти.
Зі слів Андрія, зі зміною форми авто стало краще маневрувати при швидкісній їзді і найважливіше — не втратило стандартних параметрів безпеки. Перероблену «Ладу» неодноразово пропонували показати на різноманітних виставках у столиці та запрошували брати участь у змаганнях.

Ferrari F360 — машина найбагатшого іванофранківця?

Ця марка — найдорожчий автомобіль, що з’явився на вулицях нашого міста. Щоправда, ніхто не здогадувався: червоне авто, яке впадало у вічі перехожим, стало першою реплікою в обласному центрі Прикарпаття. Тобто воно є точною копією свого італійського брата, але складене не на заводі «Феррарі», а в гаражі іванофранківця Ігоря Бородакевича.

В автосвіті існує поняття репліка, або кіт-кар (від англ. kit — комплект, car — автомобіль), машина, сконструйована власноруч із набору деталей. Перші авто, які їздили вулицями Лондона, Парижа та Нью-Йорка, були чимось схожі на сучасні кіт-кари, адже у той час ще не запустили конвеєрне виробництво і машини робили вручну. Тоді чоловіки витрачали шалені гроші та зусилля на автомобілі, які рухалися зі швидкістю 40 кілометрів на годину. Як бачимо, їхні сучасники нітрохи не змінилися.
Ігор Бородакевич захоплюється спорткарами і мріяв розтинати полотна магістралей на надшвидкісному автомобілі. Іванофранківець вирішив уперто здійснити задумане. Тому його вибір упав на Ferrari F360. На теренах колишнього СНД ніхто не мав цієї красуні. Для майбутньої репліки взяв за основу автомобіль Toyota MR2 Spider: по-перше, машина, як і Ferrari F360, є задньопривідною, по-друге, двигун розміщений перед задньою віссю, щоб тримати баланс при високій швидкості їзди.

Три роки Ігор перебував у пошуку потрібної інформації. Дізнавався, як працюють над подібними проектами за кордоном: у Польщі, Чехії та Німеччині. А далі — сотні годин, проведені у гаражі. Найскладнішим завданням було знайти оригінальні деталі. Прийшла на допомогу Все¬світня павутина: у Німеччині чоловік натрапив на фірму, яка реставрувала  «Феррарі» та «Ламборджині». За певну грошову винагороду іноземці погодилися зняти макети з оригінальних кузовних деталей італійської машини. Вже вдома з них можна було виготовити власну конструкцію.
«Від колишньої «Тойоти» залишилися деякі елементи системи безпеки та частина кузова.
Решту — підвіску, гальмівну система, двигун та зовнішні панелі було повністю змінено. Салон авто обшили шкірою із традиційними червоними логотипами цієї марки, — розповідає Ігор. — MR2 виробляють як кабріолет, але зробити це не вдалося, тому з оригіналом не збігається дах авто».
Коли машина була готова, експерти, з якими спілкувався Ігор Бородакевич у мережі інтернет, не йняли віри, що така колосальна робота виконана за вісімнадцять місяців. Допомагали Ігорю його друзі, у яких, без сумніву, золоті руки: Ігор Непеляк, Юрій Павлів, Денис Мірошниченко, Сергій Растопчин та Володимир Богдан.
У результаті копія Ferrari F360 була у кілька разів дешевша за оригінал і практично не поступалася технічними параметрами. Зі слів Ігоря Бородакевича, репліка виявилася більш пристосованою до українських реалій, нині він жартує, що «італієць» не витримав би наших доріг.
Ferrari F360 шокувала водіїв та перехожих. Івано-Франківськом ходили всілякі легенди про автомобіль: буцімто машину подарувала Ігорю заможна коханка, на світських тусовках чоловіки, вихваляючись, розповідали своїм подружкам, що саме вони є власниками червоного спорткару. А працівники ДАІ просто з цікавості час від часу зупиняли авто, щоб подивитися на шедевр зблизька.

«Хижак» — підкорювач вершин

Автомобіль під назвою «Хижак» підкорив не одну гірську вершину та серця автолюбителів. Автосвіт знає цього «звіра» відтоді, як він був випробуваний на найекстремальніших маршрутах Карпат. Яскраво-жовтий джип-амфібія на перший погляд видається прибульцем із майбутнього, та насправді авто «народилося» у гаражі прикарпатця Василя Паландюка.
На засніжених горах, крутих схилах, по воді та болоті всюдихід «Хижак» без проблем долає перешкоди.

Своє авто Василь Паландюк із села Сопів Коломийського району на Івано-Франківщині зробив із військового ГАЗ-66. Ідея з’явилася раптово: сім’я Паландюків любить відпочивати у горах, а глава сімейства має цікаве хобі — мотокрос. Чоловік замислився, як із дружиною, дітьми та залізним конем можна вибратися в Карпати. Тоді й почалася клопітка робота над створенням універсальної машини. Коломиянин витратив два роки і 10 тисяч доларів на втілення своєї мрії — «Хижака». Тепер авто здатне розвивати швидкість
95 км/год, уміщає сім чоловік, а в кузові місце ще для 11-ох, а також для трьох спортивних мотоциклів.

«Створювати машину допомагали друзі з мотоклубу «Карпати». Кузов переробляли декілька разів, складали його по деталях, — розповідає чоловік. — Тюнінг ручний, ніяких станків. Сидіння у машині із джипу «Черокі», вони піднімаються автоматично».

Ходова ГАЗ-66 дозволяє позашляховику безперешкодно перетинати глинисті дороги, сніжну цілину, болота і річки глибиною близько 1,5 м. Зовні авто оброблене спеціальною рідиною для захисту від подряпин. Має дизельний шестилітровий двигун марки «Мерседес», економно витрачає паливо: 8 літрів на 100 км. Джип вільно долає шістдесятиградусні підйоми.
Василь Паландюк пригадує історію, яка трапилася з ним у Карпатах, коли за допомогою свого всюдихода він врятував людське життя. На горі Бербенескул турист зірвався зі скелі. Транспортувати людину вниз не було чим: спецтехніка рятувальників не могла проїхати у ті важкодоступні місця. Благо, неподалік відпочивав Василь, через гірські потоки «Хижак» доставив потерпілого до найближчого селища, де його вже чекала карета швидкої допомоги.
«Хижак» має три нагороди з Київського міжнародного автосалону SIA, ним цікавилися вітчизняні та іноземні автокомпанії, проте Василь Паландюк секрет конструювання тримає в таємниці.