РУБРИКИ 
Якщо тебе мало на телебаченні — це не значить, що іншого не існує».
Їй довелося побороти чимало стереотипів: що вона не просто донька відомої матері, що українська пісня може бути популярною, зрештою, що на шоу вона потрапила лише тому, що справді гідна називатися «Голосом країни».
У Тоні Матвієнко, як у барвистому українському віночку, поєднується все: ніжність перших польових квітів, звабливість і краса червневих маків, сила степових трав та енергія рідної землі… Спілкуючись зі співачкою, мимовільно заряджаєшся її душевним позитивом, що навіть на крихітну долю не зіпсувала популярність, котра стрімко ввійшла в її життя після шоу телеканалу «1+1» «Голос країни».
Що насправді подарував проект молодій співачці, з ким сьогодні серце народної улюблениці й у якому пісенному жанрі Тоня прагне підкоряти світову сцену — про це в ексклюзивному інтерв’ю.
VERSAL: Тоню, що вам завадило стати переможницею шоу «Голос країни», адже на фінальному етапі конкурсу всі робили ставку саме на вас? І чи не стало сюрпризом те, що вашим головним опонентом був Іван Ганзера, якого ви, мабуть, на перших ефірах навіть не розглядали як свого суперника?
Тоня Матвієнко: Знаєте, насправді лише після півфіналу, коли з команди Руслани залишилася тільки я, по-справжньому прокинулася і зрозуміла, що зі мною відбувається. Щодо Івана, то, правду кажучи, не могла подумати, що саме з ним у двобої боротимуся за перемогу, я взагалі не вірила, що дійду до фіналу, — і це щиро. Проте справді рада, що переміг саме він, адже завжди по житті йду з однією думкою: навколо нас нічого не відбувається просто так, значить, у той момент Іванові перемога була потрібна більше, ніж мені. Перед ефіром я помолилася Богу і сказала: чим би все не закінчилося, нехай це піде мені лише на користь.
V: Під час участі в шоу стрімко зростала не лише ваша популярність, а й кількість пліток, що витали навколо Тоні Матвієнко. Говорили навіть про те, що Костянтин Меладзе планує взяти вас до «Віа Гри», замінивши Альбіну Джанабаєву. А яка народна історія сподобалася чи обурила вас найбільше?
Т.М.: Це був лише крикливий заголовок статті на одному з порталів, де писало абсолютно про інше, а журналісти підхопили цю тему, і пішло... Пліток було багато, одна з найбільш неприємних, коли писали, що мати купила шоу. Взагалі плітки, що стосувалися матері, мене зачіпали найбільше.
Ну а посміялася я з численних романів, які приписували мені в пресі: перший, до речі, з Володимиром Окілком (учасник шоу з команди Діани Арбеніної — авт.), нас разом просто сфотографували на вечірці й помістили ці світлини під гучним заголовком «Матвієнко запала на Окілка», одного лише не розумію, чому не «Окілко запав на Матвієнко»?
V: У пресі вам часто закидають те, що ви надто пізно вирішили зійти на вітчизняний Олімп шоу-бізнесу, що на це відповідаєте?
Т.М.: Що для кожного в житті є його зоряний час, моїм був проект «Голос країни».
V: «Голос країни» — не перше шоу, в якому ви пробували взяти участь, ви двічі не проходили на «Фабрику зірок». Як аргументували це судді, які показували вам на двері?
Т.М.: Вони не аргументували своє рішення, а просто говорили: дякую, до побачення.
V: Багато хто не вірить, що унікальний голос передався вам генетично, на численних форумах вас звинувачують у тому, що ви зумисно копіюєте манеру співу Ніни Матвієнко.
Т.М.: Голос неможливо ско-піювати, на шоу я співала в різних жанрах і навіть коли переспівувала Барбару Стрейзанд, все одно робила це на свою манеру.
V: Після шоу вдалося зру-йнувати стереотип про те, що українська народна пісня може бути не лише музейним експонатом?
Т.М.: Узагалі на проекті я лише раз співала народну пісню «Ой верше мій, верше», проте чомусь багато хто сприйняв мене лише як етнічну і народну виконавицю. Не знаю, чи вдалося мені зруйнувати якісь стереотипи, проте я рада, що за українську пісню голосувало багато людей, значить, не все ще так погано в нашій країні.
V: Як вважаєте, українська автентичність, яку ви доносите своєю піснею, буде гідно сприйматися на світовій сцені?
Т.М.: Те, що справжнє, ціну-ється в усьому світі, на жаль, в українському шоу-бізнесі поки замало етнічних мотивів, проте вони є. Я завжди кажу: якщо тебе мало на телебаченні — це не значить, що іншого не існує.
V: Якось ви сказали, що ваша мрія — «Євробачення». Будете цього року подавати заявку на участь?
Т.М.: Поки над цим не замислювалася, думаю, спочатку потрібно написати хорошу пісню.
V: Якщо для досягнення попу-лярності доведеться кардинально змінити імідж, почати співати російською і зніматися оголеною для чоловічих журналів, — ви підете на це?
Т.М.: Імідж змінювати не боюся, а от російською співати не буду, адже вважаю, що в жанрі української пісні потрібно зробити ще дуже багато, крім того, думаю, її з радістю слухатимуть і в Росії. Зніматися оголеною — теж не моє амплуа.
V: Діти знаменитих батьків постійно говорять про те, що їм удвічі важче доводити, що вони теж чогось вартують. А як було у вас? У школі й університеті вас не сприймали лише як доньку відомої матері?
Т.М.: В університеті про те, хто моя мати, більшість дізналася не одразу, взагалі на такі речі я ніколи не звертала ува-ги, адже не є показовою особистістю, крім того, були люди, які не знали, хто така Ніна Матвієнко. В шкільні роки, можливо, я відрізнялася від своїх од-нокласників лише тим, що мала яскравий і стильний одяг, адже тоді мати якраз активно гастролювала за кордоном, а для буремних 90-х модний гардероб був чимось незвичним.
V: Ваш старший брат прийняв монаший постриг, що спонукало його обрати відлюдне життя, адже він, як і батько, міг стати популярним художником?
Т.М.: Кожен обирає свій шлях і свою долю, я теж колись вибрала свою. Знаєте, про таке потрібно спитати в нього, він справді йшов до цього довго і свідомо і вирішив звернути на цю стежину ще в 18 років. Свій дар художника він чудово втілює і там, адже при Бахчисарайському чоловічому монастирі працює художником-архітектором, до речі, на його території є церква, яка повністю побудована за ескізами мого брата, тому впевнена, що він також залишить на землі свій гідний слід.
V: Ви вийшли заміж у 17 років і сьогодні виховуєте 12-річну доньку. Що змусило Вас так рано подорослішати?
Т.М.: Не вважаю, що є якісь вікові обмеження в шлюбі чи стосунках, на той момент я справді любила людину, якій клялася в вірності й свідомо хотіла стати молодою мамою.
V: Проте першому шаленому коханню не судилося стати вічним, після розлучення, яке ви не коментуєте в пресі, ваше серце вільне?
Т.М.: Мені нічого приховувати, сьогодні моє серце вільне.
V: Після одного з виступів у шоу вам почали приписувати роман з Олександром Пономарьовим, наскільки я знаю, колись ви навіть мріяли вийти за нього заміж. Сьогодні серце зіркового тренера знову вільне, можливо, саме вам судилося стати тією, кого Олександр так довго чекає?
Т.М.: Справді, коли мені було 15 років, Олександр саме випустив свій хіт «З ранку до ночі», тоді в нього були закохані, мабуть, усі дівчата України. На шоу мене якось запитали про кумирів і я відповіла, що в юності захоплювалася Олександром Пономарьовим, ось і склали про нас таку історію. Щодо самого Олександра, думаю, його серце поки не зовсім вільне, адже розлучення — це завжди боляче і неприємно.
V: Знаю, що після поїздки в Америку ви просто закохалися в Нью-Йорк, чо-му ваше серце підкорив саме цей космополітичний мегаполіс?
Т.М.: Там я пов-ністю занурилася в творчість, адже місяць брала участь у постановці нью-йоркського експе-риментально-го театру La Mama. У вис-таві «Скіфські камені» режисера Вірляни Ткач я грала роль дочки, а моя мама — відповідно, матері. Ми спіл-кувалися піснями. Крім того, жила на Манхеттені, де в повітрі витає якась направду магічна енергія, коли ти перебуваєш серед усього цього, далеко від домашніх проблем, не можливо залишитися байдужим.
V: До речі, як пройшла поїздка в Париж, яку ви виграли в шоу «10 кроків до кохання», і чи не розчарувалися там у своєму супутнику?
Т.М.: Ми ще не їхали в цю подорож, мабуть, усе ж зробимо це після Нового року. Своїм вибором поки не розчарована, хоча після шоу ми жодного разу не зустрілися. Він пропонував перед поїздкою познайомитися ближче, посидіти разом за чашечкою кави, проте поки я справді не маю часу на такі експерименти.
V: Антоніно, іванофранківці Вас просто обожнюють, коли плануєте приїхати до нас з концертом? Чи доводилося бувати в Івано-Франківську раніше?
Т.М.: Обов’язково приїду на перше ж запрошення. В Івано-Франківську бувала кілька разів, на відкритті караоке-кафе й на загальному концерті, вже й не пригадаю, чому він був присвячений. Місто мені справді сподобалося, особливо парк і центральна вулиця. До речі, в Івано-Франківську живуть мої хороші друзі Юрій і Лілія, ми познайомилися з ними влітку, коли разом відпочивали в Греції.
V: Що б ви порадили нашим читачам, які на певному етапі життя, як і ви колись, сумніваються, чи повернули в правильному напрямку?
Т.М.: Якщо ваша діяльність приносить лише грошовий прибуток, а морального — ні на йоту, тоді варто замислитися, чи потрібно це все насправді? Спробуйте знайти віддушину хоча б у своєму хобі. Окремо хочу побажати всім жінкам, щоб ви ніколи не забували любити себе, пам’ятайте: ви — прекрасні й не лінуйтеся ще раз нагадати про це всьому світу.
