РУБРИКИ 
Перемогам і здобуткам цієї маленької коломиянки могли б позаздрити чимало дорослих. Титули «Міні-міс Україна», «Little Miss Europe», звання «Little Miss Talent of the World» на світовому конкурсі краси, численні нагороди на пісенних фестивалях — і все це у дев’ять років! Ця незвичайна дівчинка вперше вийшла на сцену, коли їй ще й чотирьох не було. Про свої виступи, мрії й плани, а також про те, як їй удається поєднувати активну творчу діяльність із успішним навчанням у школі, юна «зірочка» розповідає нашому журналу.
– Інесо, коли ти вперше відчула у собі прагнення займатися творчістю?
Власне кажучи, я завжди була творчою дитиною, відколи себе пам’ятаю. Зовсім маленькою я любила підспівувати й підтанцьовувати, чуючи пісні по телевізору чи радіо. Коли мені було 3,5 роки, відбувся перший пісенний дебют. Моя мама тоді брала участь у конкурсі «Пані Прикарпаття». Її творчим номером було виконання пісні «38 променів сонця», і я вийшла разом з нею на сцену й підспівувала. У 5 років я мала вже свою пісню — «Коломиянка», її написав композитор
Євген Бондаренко. Це було моє щастя, співала мало не сто разів на день — радості не було меж!
– Ти перемагала в численних дитячих конкурсах краси — «Міні-міс Прикарпаття», «Міні-міс Буковина», здобула титули «Міні-міс Україна» та «Міні-міс Європа», почесне звання «Little Miss Talent of the World » на Всесвітньому дитячому конкурсі краси. Які враження у тебе залишилися від участі в цих заходах?
Брати участь у конкурсах було дуже цікаво! Звичайно, підготовка до них не легка, зате скільки позитивних вражень! Багато нових друзів, сильні емоції, які можна відчути лише виступаючи на сцені, а крім того, подарунки, які я, як і всі діти, дуже люблю. До того ж, усі учасники виступали в дуже яскравих і вишуканих костюмах, за цим було досить цікаво спостерігати. Я також мала неординарний костюм — синій і з великим капелюхом. У такому вигляді втілювала Медузу. На конкурсі «Міні-міс Європа» я співала пісню «Дощик» англійською мовою, а крім того, мені доводилося спілкуватися по-англійськи з іншими учасниками. Я ще раніше звернула увагу на те, що діти в багатьох країнах змалечку вивчають англійську мову, і зрозуміла, наскільки це важливо. Пізніше на Всесвітньому конкурсі краси я виконувала ще одну пісню англійською — її назва «Привіт, Україно». До речі, пізніше всі знання й досвід дуже згодилися: мене запросили бути членом дитячого журі на конкурсі «Міні-міс Україна».
– Чи не замислювалася ти про кар’єру моделі?
У 2007 році в Коломиї мені присвоїли звання «Міні-міс модель», а крім того, я була обличчям рубрики «Spice Girl» у журналі «Батерфляй». Там публікувалися фото в різних образах — кухаря, ельфа, амурчика, клоуна, вчителя... До них додавалася коротка розповідь про мене. Я також маю досить солідне портфоліо, яке містить фотографії у різних костюмах. Однак усе ж відчуваю, що робота моделі — це не моє. Набагато привабливішою для мене є кар’єра співачки, хоча я вже зараз усвідомлюю, наскільки нелегкий і відповідальний цей шлях. Але це моя мета, і я готова наполегливо працювати для її здійснення.
– Ураховуючи те, що перелік твоїх перемог на пісенних фестивалях не менш вражаючий, ніж у конкурсах краси, і ти вже випустила три диски, перші кроки до мрії тобою вже зроблені…
Так, у перший мій диск увійшло сім пісень, серед них «Коломиянка», пісні «Привіт, Україно», «Дощик» англійською й українською мовами, пісня «Крок за кроком», у якій ідеться про цінність християнської родини. Два інших диски містять кліпи до пісень «Дощик» і «Коломиянка».
Що стосується пісенних фестивалів, то найбільше враження на мене справила поїздка до Італії, де проходив фестиваль «Гілка калини». Там я виконувала пісню «Крок за кроком». Тоді вдалося побачити багато цікавого — Колізей у Римі, Ватикан, міста Болонья і Салерно. Справді захопливим було дійство у Польщі в 2009 році під назвою «Nowa piosenka na nowy millennium», де я отримала першу премію. Була справді захоплена бездоганною організацією цього фестивалю і приємними подарункам. Цього року мені знову довелося побувати на польському фестивалі — я виконувала пісню «Янтарна мамина сльоза». В Україні стала переможницею на фестивалях «Південний експрес» — гран-прі у м. Ялта та «Захід — XXI століття». Пізніше мене багато разів запрошували як гостю фестивалю «Південний експрес», неодноразово була його ведучою. Також брала участь у благодійних концертах українських зірок естради — Наталі Бучинської і Анатолія Гнатюка. До речі, в усіх конкурсах і фестивалях я представляла Івано-Франківськ, адже це місто мені рідне. Саме тут я народилася і провела п’ять років свого життя.
– Як тобі вдається поєднувати таку напружену творчу діяльність із навчанням у школі та ще й знаходити час на спілкування із друзями?
У мене справді досить мало вільного часу, адже я ще беру уроки танцю, вокалу, гри на фортепіано й ударних інструментах, вивчаю англійську мову. Однак я зовсім не відчуваю себе втомленою, адже все, що роблю, приносить мені велике задоволення. Чесно кажучи, на сцені я відчуваю себе щасливішою, ніж у власній кімнаті серед іграшок. Часом через виступи доводиться пропускати уроки в школі, а потім за кілька днів надолужувати те, що мої однокласники вчили місяцями. Але, на щастя, мені вдається засвоїти матеріал. Я дуже вдячна батькам і старшій сестрі Світлані, адже вони завжди мене підтримують і саме їхня віра в мене, у мій талант допомагає долати всі труднощі. Додаткове натхнення дарує крихітна сестричка Анна-Марія, яка у 1,5 роки вже теж намагається підспівувати, чуючи музику. І звичайно, великою підтримкою для мене стали мої наставники — серед яких перша вчителька з вокалу Любов Кирничук і Тетяна Павлюк — керівник театру сучасного танцю «Ерідан».
– Традиційне запитання, яке задають дорослим зіркам: які твої мрії, плани, творчі задуми?
Сьомого вересня цього року на честь свого десятиріччя та п’ятиріччя творчої діяльності я планую організувати ювілейний концерт, на який обов’язково запрошу всіх друзів. Щодо моїх мрій, то, крім кар’єри співачки, я сподіваюся в майбутньому відкрити будинок, у якому б жили безпритульні тварини. Мені також хотілося б, щоб якомога більше українських дітей відчували себе щасливими. Я й зараз часто беру участь у святах у дитячих будинках та інших благодійних заходах, і мені дуже приємно, якщо виступ викликає море позитивних емоцій у глядачів.
– Напевно, багато батьків хотіли б, щоб їхні діти були схожі на тебе. Як можна віднайти й розвинути у собі талант?
На мою думку, перш за все потрібно слухати й розуміти себе, адже талант — це те, що йде від серця. Просто слід відчути, що саме тобі приносить найбільше задоволення — спів, танці, малювання, ліплення чи майстрування. Навіть якщо батьки чи родичі вважають, що тобі слід займатися чимось іншим, треба мати мужність відстояти свою точку зору і обов’язково працювати, розвивати свій талант. Хотілося б побажати всім дітям не загасити у собі іскру таланту.
– Що ще ти б хотіла побажати нашим читачам?
Перш за все наполегливості, віри в себе і свій талант. Я впевнена, він є у кожного, тільки потрібно його відчути й розвинути.
Власне кажучи, я завжди була творчою дитиною, відколи себе пам’ятаю. Зовсім маленькою я любила підспівувати й підтанцьовувати, чуючи пісні по телевізору чи радіо. Коли мені було 3,5 роки, відбувся перший пісенний дебют. Моя мама тоді брала участь у конкурсі «Пані Прикарпаття». Її творчим номером було виконання пісні «38 променів сонця», і я вийшла разом з нею на сцену й підспівувала. У 5 років я мала вже свою пісню — «Коломиянка», її написав композитор
Євген Бондаренко. Це було моє щастя, співала мало не сто разів на день — радості не було меж!
– Ти перемагала в численних дитячих конкурсах краси — «Міні-міс Прикарпаття», «Міні-міс Буковина», здобула титули «Міні-міс Україна» та «Міні-міс Європа», почесне звання «Little Miss Talent of the World » на Всесвітньому дитячому конкурсі краси. Які враження у тебе залишилися від участі в цих заходах?
Брати участь у конкурсах було дуже цікаво! Звичайно, підготовка до них не легка, зате скільки позитивних вражень! Багато нових друзів, сильні емоції, які можна відчути лише виступаючи на сцені, а крім того, подарунки, які я, як і всі діти, дуже люблю. До того ж, усі учасники виступали в дуже яскравих і вишуканих костюмах, за цим було досить цікаво спостерігати. Я також мала неординарний костюм — синій і з великим капелюхом. У такому вигляді втілювала Медузу. На конкурсі «Міні-міс Європа» я співала пісню «Дощик» англійською мовою, а крім того, мені доводилося спілкуватися по-англійськи з іншими учасниками. Я ще раніше звернула увагу на те, що діти в багатьох країнах змалечку вивчають англійську мову, і зрозуміла, наскільки це важливо. Пізніше на Всесвітньому конкурсі краси я виконувала ще одну пісню англійською — її назва «Привіт, Україно». До речі, пізніше всі знання й досвід дуже згодилися: мене запросили бути членом дитячого журі на конкурсі «Міні-міс Україна».
– Чи не замислювалася ти про кар’єру моделі?
У 2007 році в Коломиї мені присвоїли звання «Міні-міс модель», а крім того, я була обличчям рубрики «Spice Girl» у журналі «Батерфляй». Там публікувалися фото в різних образах — кухаря, ельфа, амурчика, клоуна, вчителя... До них додавалася коротка розповідь про мене. Я також маю досить солідне портфоліо, яке містить фотографії у різних костюмах. Однак усе ж відчуваю, що робота моделі — це не моє. Набагато привабливішою для мене є кар’єра співачки, хоча я вже зараз усвідомлюю, наскільки нелегкий і відповідальний цей шлях. Але це моя мета, і я готова наполегливо працювати для її здійснення.
– Ураховуючи те, що перелік твоїх перемог на пісенних фестивалях не менш вражаючий, ніж у конкурсах краси, і ти вже випустила три диски, перші кроки до мрії тобою вже зроблені…Так, у перший мій диск увійшло сім пісень, серед них «Коломиянка», пісні «Привіт, Україно», «Дощик» англійською й українською мовами, пісня «Крок за кроком», у якій ідеться про цінність християнської родини. Два інших диски містять кліпи до пісень «Дощик» і «Коломиянка».
Що стосується пісенних фестивалів, то найбільше враження на мене справила поїздка до Італії, де проходив фестиваль «Гілка калини». Там я виконувала пісню «Крок за кроком». Тоді вдалося побачити багато цікавого — Колізей у Римі, Ватикан, міста Болонья і Салерно. Справді захопливим було дійство у Польщі в 2009 році під назвою «Nowa piosenka na nowy millennium», де я отримала першу премію. Була справді захоплена бездоганною організацією цього фестивалю і приємними подарункам. Цього року мені знову довелося побувати на польському фестивалі — я виконувала пісню «Янтарна мамина сльоза». В Україні стала переможницею на фестивалях «Південний експрес» — гран-прі у м. Ялта та «Захід — XXI століття». Пізніше мене багато разів запрошували як гостю фестивалю «Південний експрес», неодноразово була його ведучою. Також брала участь у благодійних концертах українських зірок естради — Наталі Бучинської і Анатолія Гнатюка. До речі, в усіх конкурсах і фестивалях я представляла Івано-Франківськ, адже це місто мені рідне. Саме тут я народилася і провела п’ять років свого життя.
– Як тобі вдається поєднувати таку напружену творчу діяльність із навчанням у школі та ще й знаходити час на спілкування із друзями?
У мене справді досить мало вільного часу, адже я ще беру уроки танцю, вокалу, гри на фортепіано й ударних інструментах, вивчаю англійську мову. Однак я зовсім не відчуваю себе втомленою, адже все, що роблю, приносить мені велике задоволення. Чесно кажучи, на сцені я відчуваю себе щасливішою, ніж у власній кімнаті серед іграшок. Часом через виступи доводиться пропускати уроки в школі, а потім за кілька днів надолужувати те, що мої однокласники вчили місяцями. Але, на щастя, мені вдається засвоїти матеріал. Я дуже вдячна батькам і старшій сестрі Світлані, адже вони завжди мене підтримують і саме їхня віра в мене, у мій талант допомагає долати всі труднощі. Додаткове натхнення дарує крихітна сестричка Анна-Марія, яка у 1,5 роки вже теж намагається підспівувати, чуючи музику. І звичайно, великою підтримкою для мене стали мої наставники — серед яких перша вчителька з вокалу Любов Кирничук і Тетяна Павлюк — керівник театру сучасного танцю «Ерідан».
– Традиційне запитання, яке задають дорослим зіркам: які твої мрії, плани, творчі задуми?
Сьомого вересня цього року на честь свого десятиріччя та п’ятиріччя творчої діяльності я планую організувати ювілейний концерт, на який обов’язково запрошу всіх друзів. Щодо моїх мрій, то, крім кар’єри співачки, я сподіваюся в майбутньому відкрити будинок, у якому б жили безпритульні тварини. Мені також хотілося б, щоб якомога більше українських дітей відчували себе щасливими. Я й зараз часто беру участь у святах у дитячих будинках та інших благодійних заходах, і мені дуже приємно, якщо виступ викликає море позитивних емоцій у глядачів.
– Напевно, багато батьків хотіли б, щоб їхні діти були схожі на тебе. Як можна віднайти й розвинути у собі талант?На мою думку, перш за все потрібно слухати й розуміти себе, адже талант — це те, що йде від серця. Просто слід відчути, що саме тобі приносить найбільше задоволення — спів, танці, малювання, ліплення чи майстрування. Навіть якщо батьки чи родичі вважають, що тобі слід займатися чимось іншим, треба мати мужність відстояти свою точку зору і обов’язково працювати, розвивати свій талант. Хотілося б побажати всім дітям не загасити у собі іскру таланту.
– Що ще ти б хотіла побажати нашим читачам?
Перш за все наполегливості, віри в себе і свій талант. Я впевнена, він є у кожного, тільки потрібно його відчути й розвинути.
 |
Олена БУЧИК
Коментарі