РУБРИКИ 
У попередній публікації ми вели мову про особливості оподаткування заробітної плати працівників, які працюють за трудовим договором, і доходів приватних підприємців. Причому ми розглядали найбільш поширений в останні роки варіант оподаткування підприємців за спрощеною системою оподаткування. Якщо ж говорити про переваги й недоліки отримання заробітної плати чи доходу приватного підприємця, то слід пам’ятати: підприємствам вигідно переводити працівників на приватних підприємців, бо в такому випадку підприємства виплачують набагато менші суми податків.
Як ми уже зазначали в попередній публікації (VERSAL №17), для того, щоб працівник отримав на руки 1221 грн, додаткові витрати працедавця складатимуть 877 грн. Зрозуміло, що працедавцю набагато вигідніше виплатити людині тих самих 1221 грн і додатково 200 грн єдиного податку за працівника (максимальна місячна сума єдиного податку для фізичних осіб). Лише на цьому економія працедавця складе 677 грн за місяць на одного працівника. Звісно, для більшої кількості працівників і на довший термін така економія працедавцям є дуже суттєвою.
Чи вигідно це працівникам? Або, іншими словами, наскільки це вигідно особам, яким не залишають вибору, лише пропонують отримувати більшу зарплатню, так би мовити, на руки, зареєструвавшись при цьому приватним підприємцем, що сплачує єдиний податок.
Отже, працівник звільняється з роботи, реєструється приватним підприємцем на єдиному податку і, замість заробітної плати, отримує обумовлену суму підприємницького доходу. Звичайно, така зміна для особи-працівника має певні наслідки, які часто бувають негативними.
Звичайно, що стосується фондів соціального страхування, то приватний підприємець, на рівні з найманим працівником, є застрахованою особою і тому має право на отримання виплат, що провадяться за рахунок коштів фондів. Детальніше про це ми попередньо вели мову. Різниця для приватних підприємців полягає в умовах пенсійного забезпечення, при чому вона є досить суттєвою.
Розгляньмо на прикладі. Розмір державної пенсії за віком, згідно з нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», залежить, в основному, від двох факторів: тривалості трудового стажу (періоду, коли від суми зарплати чи доходів застрахованої особи сплачувалися страхові внески до Державного пенсійного фонду України) і розміру заробітку, який впливає на загальну суму надходжень внесків до Пенсійного фонду.
Що стосується першого фактору, тобто трудового стажу, то до нього зараховують періоди, коли від зарплати чи доходів особи сплачували страхові внески не менші, ніж мінімальна сума страхового внеску. Мінімальним страховим внеском є внесок від мінімальної заробітної плати. Так, зокрема із 1 квітня 2010 року, мінімальна заробітна плата в Україні становить 884 грн, отже, мінімальний страховий внесок до Пенсійного фонду — 33,2 % від загальної суми оплати праці, або — 293,49 грн. Саме при такій сумі місячних внесків до Пенсійного фонду застрахованій особі буде рахуватися повний страховий стаж. Як ми зазначали раніше, при сплаті приватним підприємцем максимальної суми єдиного податку 200 грн, сума страхових внесків до Пенсійного фонду від такого єдиного податку складе 84 грн.
Отже, висновок такий: або приватний підприємець для забезпечення собі повного страхового стажу для нарахування пенсії буде самостійно й добровільно доплачувати страхові внески до Пенсійного фонду в сумі 209,49 грн на місяць (при зростанні мінімальної заробітної плати ця сума відповідно буде збільшуватися), або до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, особі буде зараховано не повний період роботи, а частковий — у відсотковому відношенні від сплаченої суми.
Наприклад, при зазначених вище умовах, особі, від суми єдиного податку з якої Пенсійний фонд отримав
84 грн у місяць, до страхового стажу буде зараховано не повний місяць, а лише 28,6 %, або всього шість робочих днів. Звісно, тим, хто має достатній страховий стаж для нарахування державної пенсії за віком у повному розмірі (такий стаж, згідно з нормами чинного законодавства, сьогодні складає 25 років — для чоловіків і 20 років — для жінок), підстав для хвилювання немає. Проте особам, які тільки починають заробляти собі страховий стаж для отримання державної пенсії, задуматися буде не зайвим.
І на завершення ще один аспект підприємницької діяльності. Нерідко побутує думка, що приватним підприємцем можна зареєструватися лише один раз і під час припинення реєстрації вдруге це зробити неможливо. Насправді такі думки не мають під собою законодавчої основи, що підтверджує державний реєстратор. Звичайно, припинення державної реєстрації приватного підприємця потребуватиме набагато більше витрат часу і певних грошових видатків.
Зеновій Швець, аудитор, сертифікований консультант з податків і зборів
