Модне видання VERSAL

Божевілля і геніальність — діти однієї природи.

Колись їх називали відьмами і спалювали на палаючому гріховному кострі, відвертаючи погляд і молячись про спасіння нечистої душі, — сьогодні ж їх важко відрізнити від решти впевнених і харизматичних красунь… Високі, стрункі, надзвичайно привабливі жінки, які своєю присутністю викликають сотні заздрісних поглядів у менш досконалих представниць прекрасної половини людства. Проте, ретельно шукаючи недоліки в їхній ідеальній зовнішності, ніхто й не підозрює, з якою страшною таємницею прокидаються вони щоранку, не розуміючи, чому ця фатальна особливість обрала саме їх.

Боротьба двох начал

Чоловіки давно звикли чіпляти на себе трофеї перемог і першості, однак  те, що зрозуміло науці, не підвладно жодній чоловічій логіці. Коли було підраховано відсоткове співвідношення чоловічого і жіночого населення планети, результат не втішив нікого: ні чоловіків, які відчайдушно борються за примноження своєї популяції, ні жінок, котрі все частіше змушені задовільнятися меншим. Тому в боротьбі трьох Х проти одного Y перемога, зазвичай, дістається жіночому началу. Як сказав американський учений Джонс: «Формування чоловічої статі — це тривалий, ризикований і часто небезпечний процес, боротьба проти іманентного прагнення до жіночості.» Волею вищих сил закладено те, що в ембріоні легше сформуватися і вижити саме дівчинці. Ось основна причина того, чому дівчаток на планеті народжується на порядок більше, ніж хлопчиків. 

Проте в процесі розвитку плоду природа «вимиває» немало підводних каменів, через збій будь-якої маленької деталі, що задіяна в формуванні нового організму, виникають різноманітні патології. Вперше про одну з них заговорив генетик Морріс, який близько 40 років тому розшифрував феномен жінки-гермафродита. 

Сьогодні його часто називають синдромом манекенниці, адже жінки, яких «спіткала» ця природна аномалія, наділені надзвичайно привабливою зовнішністю, тому немало з них стають відомими й успішними моделями.

У чому ж насправді полягає синдром Морріса

Не вдаючись до довгих біологічних схем формування особистості, таке природне відхилення можна пояснити так: особи, які народжуються з синдромом тестикулярної фемінізації (Морріса), генотипово є чоловіками, однак фенотипово — це істинні жінки. Ззовні це високі, привабливі, статні красуні, з гарно розвиненими молочними залозами, сформованими жіночими геніталіями та ідеальними рисами обличчя. Однак у процесі формування вони закладалися як чоловіки, тому володіють відповідним набором хромосом. У жінок з синдромом Морріса є недорозвинені чоловічі статеві залози — сім’яники, однак паралельно може формуватися неповноцінна матка. При народженні таку особу ідентифікують як дівчинку, батьки виховують свою маленьку красуню за типовим жіночим сценарієм, не помічаючи жодної особливості своєї ідеальної дитини. Проте роки йдуть, дівчинка стає дорослою жінкою і усвідомлює, що вона відрізняється від інших представниць слабкої статі. Річ у тім, що в жінок із синдромом Морріса спостерігається аменорея (відсутність місячних), що і є основним сигналом для виявлення цієї патології. Після довгих і безрезультатних візитів до гінеколога більшість із них не намагається заглибитися у всю суть цієї проблеми. Однак ті, хто проходить детальний генетичний аналіз, відчувають себе справжніми героїнями популярного телесеріалу «Маргоша»… Виявляється, вони народилися гермафродитами.

Особливості характеру

Через сильні риси характеру, що притаманні їхньому прихованому чоловічому началу, такі жінки часто досягають успіху в будь-якій сфері діяльності. Їхнє кредо — тверді і виважені рішення, їхнє табу — жодних жіночих слабкостей. Крім того, такі жінки володіють високим інтелектом і сильною витривалістю. Їхні інтелектуальні здібності в кілька разів перевищують розумові можливості середньо­статистичного чоловіка, через що вони нерідко стають високопрофесійними бізнес-леді, які борються за рівні права з протилежною статтю.

Стосунки з чоловіками

Цікаво, хто започаткував хибну теорію про те, що чоловіки уникають сильних жінок? Мабуть, ця особа народилася точно не в нашому столітті, адже сучасні «рицарі» давно і з радістю віддали свої переможні трофеї протилежній статі. А що може бути приємнішим за те, щоб перекласти свої турботи на сильні та ще й красиві жіночі плечі. Чоловіки просто шаленіють від цих особливих жінок, які віддзеркалюють у собі істинне продовження їхнього Я. Нерідко в таких пар зав’язуються  міцні шлюбні узи та хороші стосунки, жінки-герма­фродити часто стають дружинами олігархів, проте, маючи вади, вони не можуть подарувати дітей своєму обранцю. Логічно виникає запитання: якщо жінки з синдромом Морріса не можуть мати дітей, то як узагалі передається дана патологія? Річ у банальному природному відборі: синдром Морріса виникає випадково, в процесі порушення розвитку нового організму, передбачити його в зародку досить важко. Таке відхилення можна виявити тільки через генетичний аналіз плоду, а його в наш час роблять одиниці.

Жінки-легенди

Коли вчені вперше розшифрували феномен жінки з чоловічим набором хромосом, вони почали вивчати визначні постаті минулих століть і в своєму пошуку зацікавилися особою Орлеанської Діви, національною героїнею французького народу, жінкою, таємниця якої навіки залишилася закритою — легендарною Жанною Д’Арк.

Тоді ніхто не міг збагнути, як у такій юній дівчині живе стільки мужності, віри, боротьби і сміливості. Навіть найвизначніші воїни тих часів блякли перед волею цієї незламної визволительки свого народу. Потрапивши до англійської в’язниці, Жанна Д’Арк стала об’єктом особливої уваги її наглядачів. Кілька місяців, ретельно ви­вчаючи феномен Орлеанської Діви, англійські тюремні стражі помітили дивні речі, які не були властивими жінкам її років. На оголеному тілі молодої француженки зовсім не було волосся, крім того, Жанна не уявляла, що таке критичні дні. Деякі історичні джерела вказують на те, що англійські лікарі, оглянувши Діву, помітили незвичну будову внутрішніх статевих органів жінки і, не змігши пояснити природну аномалію, прикували національну героїню диявольськими путами. Особливість цієї найзапеклішої християнки стала її фатальною долею, найстрашнішим кінцем у боротьбі за щасливе майбутнє своєї Батьківщини. Жанну Д’Арк звинуватили в змові з сатаною, призначивши для гріховної спокусниці найстрашнішу смерть… Національну героїню Франції привселюдно спалили, навіть не уявляючи, що через кілька десятків років її канонізують, а крізь століття зуміють розшифрувати феномен, який пізніше назвуть синдромом Жанни Д’Арк.

Після того як про синдром Морріса заговорили широкі кола, його почали приписувати бага­тьом відомим манекенницям. Під обстріли допитливих репортерів по­трапила бразильська супермодель Жизель Бундхен, яку звинуватили у гермафродитизмі. Подейкували, що саме це стало причиною кінця її довготривалих стосунків з Леонардо ді Капріо, який не зміг прийняти той факт, що його довгонога красуня насправді чоловік.

Проте після оприлюднення Моррісом своїх наукових відкриттів найбільше постраждали визначні спортсменки. Оскільки за своєю фізичною витривалістю і силою вони відрізняються від звичайних жінок, володарок всенародного визнання почали підозрювати в приналежності до чоловічої статі. Коли більшість спортсменок пройшли детальний генетичний аналіз, виявилося, що 1 % з них генетично є чоловіками.

Івано-франківський феномен

 Зустріти таку особливу жінку, за підрахунками вчених, досить не легко. Серед 65 000 звичайних представниць прекрасної половини людства синдром Морріса проявляється тільки в однієї жінки. Якщо довіритися цим  даним і протиставити їх місцевому жіночому етносу, то по вулицях Івано-Франківська також можуть ходити «особливі» леді. Однак щоб не губитися в недоведених теоріях, я вирішила звернутися за консультацією до Ковальчук Лариси Євгенівни, доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри медичної біології з курсом медичної генетики Національного Медичного університету.

– Коли ви вперше на практиці виявили синдром Морріса?

Це було в Москві, коли я проходила своє перше стажування з генетики. Дану патологію виявили у однієї з відомих манекенниць. Вона скаржилася на те, що не може завагітніти, і після генетичного аналізу стало зрозуміло, що причиною безплідності є рідкісне захворювання, так званий синдром тестикулярної фемінізації (Морріса).

– Серед жіночого населення нашої області є такі особливі жінки?

Особисто я спостерігала три випадки прояву даного захворювання, двоє з таких дівчат працювали моделями.

– Ці жінки приховували свою особливість? Як узагалі склалося їхнє особисте життя?

Чи розповіли вони про це своїм близьким, я не знаю. Мені відомо тільки, що одна з них переїхала до Києва, вдало вийшла заміж і всиновила дитину. Інша поки не заміжня, проте на брак чоловічої уваги ніколи не скаржилася, розповідала, що свою руку і серце їй пропонував не один джентльмен.

– Чи бувають випадки, що в одній сім’ї такий діагноз можуть по­ставити декільком жінкам?

Так, і я безпосередньо спостерігала за таким випадком, коли в однієї жінки одразу двоє дочок мали дану особливість.

– Узагалі будь-які генетичні відхилення пов’язані з впливом довкілля? 

Звісно, адже кількість генетичних мутацій у наш час зростає через загазованість, збільшення кількості гербіцидів, спосіб життя, обробку продуктів харчування і вміст у них генетично модифікованих організмів.

Чи можна припускати, що ці особливі жінки є аналогами прадавніх жителів — гермафродитів, які, за легендою, населяли нашу планету? Через гнів богів вони назавжди розділилися на дві половини, ставши з того часу чорно-білою безкінечністю інь та янь. Проте, дивлячись на світ різними очима, аналізуючи дійсність у абсолютно протилежних спектрах, чоловіки і жінки, мабуть, ніколи не були єдиним цілим…

Тоді хто ж вони насправді? Во­йов­ничі амазонки стародавнього світу чи сучасні бізнес-леді ХХІ ст.? Мабуть, природа недаремно зробила їх особливими, нагородивши і покаравши цих фатальних красунь навіки…

Юлія Ободянська