РУБРИКИ 
З давніх-давен батьки виховували своїх дітей за допомогою казок. «Казка на ніч» стала своєрідним невід’ємним ритуалом для кожного малюка. З одного боку — це можливість укотре почути улюблену історію чи познайомитися з новою чарівною оповідкою, з іншого — шанс відтягнути час, коли так не хочеться вкладатися спати.
У сучасному світі, з розвитком телебачення, відеоігор і різноманітних медійних пристроїв, казки почали припадати порохом на верхніх полицях домашніх бібліотек. Чи добре це? Яку роль відіграють чарівні розповіді в розвитку наших дітей? На ці та багато інших запитань вирішив відповісти «VERSAL».
Навіщо потрібні казки?
Казки, як і ігри, є невід’ємною частиною розвитку і виховання кожної дитини, їхня мова не лише цікава, але й проста для дитячого розуміння і сприйняття. Адже до деякого вікового періоду дітям важко дається логічне мислення, натомість казка не потребує складних логічних роздумів. Чарівна оповідка не містить прямої настанови до дії, і викладена в ній життєво важлива інформація сприймається малюком ненав’язливо, що є важливим аспектом, адже діти, зазвичай, не сприймають прямих повчань, роблячи наперекір батьківським настановам. До того ж, народні казки — це певний багаж норм і моралі, який збирався по краплинах роками і передавався від покоління до покоління.
Співвідношення вигаданого і реального світу
Батькам не варто недооцінювати роль казки у розвитку дитини. Психологи стверджують, що саме з дитячої казки починається знайомство малюка з навколишнім світом. Будь-яка казка — це розповідь про стосунки між людьми у формі, що подана зрозумілою дитині мовою. Головними героями багатьох дитячих казок є тварини, які зіштовхуються з проблемами, подібними до тих, що переживають реальні люди. Чому так? На образах тварин дитині легше пояснити окремі риси характеру людей, наприклад: хитрий як лисиця; сильний, як ведмідь; злий, як вовк; боягузливий, мов заєць; відданий, як пес тощо. У казках змальовуються певні моделі поведінки, й у вигаданому світі дитина здобуває своєрідний «перший» життєвих досвід.
Обличчя «Добра» і «Зла»
Саме за допомогою казки малюку найлегше пояснити поняття моральності: що таке добро, а що — зло. Це істотно відрізняє казки від коміксів, негативні персонажі яких доволі часто героїзуються і стають для дітей кумирами і прикладами для наслідування. Причиною цього також може бути вдало й виразно намальований негативний герой. І тоді гарна картинка для дитини набагато важливіша, ніж вчинки цього персонажа.
У казці ж головне — не яскрава картинка, а її зміст, мораль. Казка неодмінно завершується перемогою добра над злом, звеличенням «позитивних» героїв, приниженням і висміюванням «негативних». Казки привчають дітей до добра. І, таким чином, дитина, ототожнюючи себе з «хорошими» персонажами, намагається наслідувати їхню поведінку. Також малюк, пам’ятаючи, що зло завжди буває покаране, усвідомлює: єдиний спосіб уникнути покарання — не бути поганим.
Для кожного віку — своя казка
Підбираючи казки для малюка, перш за все необхідно враховувати вік дитини й особливості її психічного розвитку.
Дворічній дитині, яка нещодавно навчилася утримувати в пам’яті власні дії з предметами і сприймати нескладні дії казкових персонажів, оповідки про чарівників і чаклунів будуть незрозумілими. Натомість, казки про тварин точно сподобаються, і ваш малюк з великим захопленням імітуватиме звуки казкових персонажів і намагатиметься відтворити їхні дії. Це можуть бути такі казкові історії: «Колобок», «Рукавичка», «Вовк і семеро козенят», «Курочка ряба», «Яйце-райце», «Котик та Півник», «Коза-Дереза», «Сорока-Білобока» і багато інших, переважно народних казок. Повторення сюжетних ліній полегшує їхнє сприйняття, дитині простіше запам’ятати текст. Можна купувати або окремі казки з яскравими чи навіть об’ємними ілюстраціями, або ж одразу придбати збірку для дітей від двох років і старші, наприклад «100 казок» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», де зібрані найкращі українські народні казки з ілюстраціями провідних українських художників.
У віці від двох до п’яти років, коли в дитини розвивається уява і вона починає фантазувати, можна розповідати чарівні казки. Проте саме здатність до фантазій інколи вселяє дитячий страх перед певними персонажами, такими як Баба-Яга, Чахлик Невмирущий тощо. Тому батькам не рекомендується залякувати своїх дітей бабаями, вовками, відьмами й іншими казковими істотами, щоб не спричинити виникнення психологічних проблем у майбутньому.
Перед тим, як розповідати своєму чаду якусь казкову історію, варто самим прочитати її й замислитися, які стереотипи вона навіює. Деякі казки навіть доведеться пояснювати, щоб у дитини не склалося хибне уявлення про життя і стосунки. Наприклад, усім відома казка про Попелюшку, Сплячу Красуню і взагалі розповіді про принцес можуть виховати вашу доньку пасивною до життя, закласти впевненість, що аби прожити щасливо, треба сидіти і чекати прекрасного принца. Також досить суперечливими за своїм змістом і стереотипами вважаються казки Братів Грімм, які спочатку писалися для дорослих, а вже потім були адаптовані під дитячу аудиторію.
У п’ять-сім років діти вже можуть сприймати будь-які казки. Які основні критерії відбору? Казкова розповідь повинна бути цікавою, виховувати високоморальні якості, розвивати уяву, не перечити християнським цінностям. Із п’яти років дитина повинна вміти переказувати сюжет. Якщо в неї виникають труднощі з переказом неодноразово почутої казки — це може бути наслідком затримки розумового розвитку, і в такому випадку краще звернутися до психолога. Ближче до семи років можна розповідати малим вихованцям більш складні казкові сюжети (Л. Керролла, А. де Сент-Екзюпері, А.Гофмана, А. Лінгрен, П. Треверс, Дж. Родарі, Дж.Роулінг та інших відомих дитячих авторів).
Казка чи енциклопедія: що обрати?
Деякі батьки прагнуть гідно підготувати своїх дітей до навчання в престижних школах і дитячих садках, змалку вимагають від них інтелектуальних зусиль, забуваючи, що всьому свій час. Таке природне бажання батьків є зрозумілим, проте слід пам’ятати: для повноцінного психічного розвитку дошкільнят важливим є насамперед розвиток сфери почуттів і емоцій. Тому не варто квапити події, краще дайте своєму малюку довше пожити у дитячому світі. Звісно, якщо в дитини є певний інтерес до якоїсь галузі знань, можна розвивати його за допомогою яскравих енциклопедій, які відповідають віку дитини, адже через мудрі книги вона теж пізнаватиме навколишній світ.
Перевага казок над мультфільмами
Чому читання казок для дітей є набагато кориснішими, ніж перегляд мультфільмів? Адже чарівна оповідка, як і мультфільм, розповідає дітям готову фантастичну історію. Але, на відміну від останнього, казка залишає простір для уяви й таким чином розвиває в дітей уміння подумки діяти в уявних обставинах, а це є основою для творчої діяльності.
І ще один аргумент на користь казки: сучасні мультфільми пропонують малюкам зовсім не притаманну для традиційної української свідомості систему цінностей, тому при вихованні дитини краще надавати перевагу народним казкам, перевіреним поколіннями, ніж сучасним закордонним мультфільмам.
Навіть коли дитина навчилася читати самостійно, не позбавляйте її одразу священного ритуалу вечірньої казки. Адже сімейне читання казок сприяє зближенню малюка і дорослого. Кожній матусі чи татусеві буде приємно усвідомлювати, що все важливе, мудре, вічне, про що розповідають казки, малюк почув саме з ваших вуст.
Вустами матусь
Тетяна, 35 років, викладач, виховує доньку
Моя донька змалку полюбляла казки й мультфільми про Дюймовочку, Білосніжку, Принцесу-Лебідь, загалом розповіді про принцес. І одного разу, коли їй було п’ять років, на запитання дідуся: «Ким хочеш працювати, коли виростеш?», — відповіла: «Я не буду працювати — я вийду заміж за принца». Ми були, м’яко кажучи, шоковані… Довелося пояснювати, що в реальному житті так не буває, треба обирати професію, якою потім зароблятимеш собі на прожиття. Вважаю, що казки про те, як добре лежати на пічці й просто так отримати півцарства, привчають дітей до неправильного сприйняття реальності.
Галина, 38 років, психолог, підприємець, виховує трьох дітей
Моїй найменшій донечці чотири роки. Оскільки дитина все, що відбувається в казці, сприймає досить серйозно, то я намагаюся підбирати для своєї доні позитивні казки, особливо на ніч, щоб вона спала спокійно. Якщо «Курочка Ряба» все ж закінчується на позитивній ноті — Курочка знесла не просте, а золоте яєчко, щоб дідусь і бабуся не плакали; то Колобка хитра Лисичка як не крути, а з’їла… Щоб не засмучувати дитину, доводиться на ходу вигадувати інше закінчення. Наприклад, коли Лисичка з’їла Колобка, бабуся зліпила ще одного.
Марина Садова
