Модне видання VERSAL

Пропозиція руки

Раніше я думала, що саме з неї починається кожне весілля. На столі —маленька коробочка, обтягнута велюром. Шампанське, приглушені ноти легкого блюзу, перламутр дорогого посуду, на який падає візерунчаста тінь щойно подарованих троянд, — усе змішується з легким фоновим антуражем, імпровізовані декорації мого коронного «так». Насправді вийшло все значно банальніше: одного дня ми просто вирішили взяти наші паспорти і занести до РАЦСу…

Повірте, насправді зовсім не важливо, де і як ви освідчитеся. Можна заглянути на форуми або запитати досвідчених, можна подивитися «Все для Тебе» чи імпровізувати… Результату це не змінить… Ваша обраниця вже давно готова сказати вам «так», і їй важливо, щоб це якнайшвидше сталося… Звісно, вона зробить здивований вигляд, скаже, що це так мило і не звично… але гра закінчена… все вирішено…Тому що і як би ви не зробили — відповідь однозначна…Варто запам’ятати інше: пропозиція одруження — останнє рішення, яке чоловік приймає самостійно!

Я особисто не маю нічого проти. Багато моїх подруг майже з істериками відпускають своїх коханих на подібні заходи. Сама колись випадково потрапила на одну з них — нічого особливого: звичайна «п’янка». Ступінь розбещеності прямо пропорційний креативності (і щедрості) його друзів. Стриптизерка, багато пива, розмови про дівчат — усе це стереотипи. Вигадки про холостяцькі вечірки для мене з розряду фантазії про небачений улов після невдалої риболовлі. Коли на другий день від випитого болить голова, таємниче і лаконічне «було круто» — це оптимальна комунікативна одиниця для чоловіка. Зате простір для уяви коханої — той ще… Недарма кажуть: «Любий, скажи правду, а не те, я її додумаю…» (продовження — див. наступний пункт.)

«Холостяцька» вечірка напередодні весілля — швидше психотерапевтична акція, вона повинна послабити психологічну травму, пов’язану з неминучим закінченням безтурботного життя. Головна роль тут відводиться веселим незакомплексованим дівчаткам, які повинні втішати нареченого у його невимовній жалобі за минулим. І, зрозуміло, алкоголь. Не нехтуй цією традицією, адже на ранок знову доведеться зіткнутися з реальністю і розуміти реалії теперішнього становища.

І тоді ми влаштовуємо вечір-помсту — дівочу вечірку. Все і всі налаштовані на виконання однієї місії: має «бути круто». Судячи з фото, а за статистикою, тільки 20 % хлопців і 98 % дівчат задокументовують фрагменти своєї формальної «last-party» — все направду виходить круто. Подруги, зазвичай, креативно підходять до організації такого роду заходів, і свою допомогу виражають у різного роду аксесуарах — кольорові кульки, епатажні капелюшки, іменні тістечка тощо. Ну і, звичайно, — стриптиз… А ще поділюся невеличким секретом: на відміну від чоловіків, яких танець професійної стриптезерки справді збуджує, 80 % мої подруг зізналися, що такі еротичні «па» під повільну музику у виконанні представника протилежної статі викликають у них… сміх.

«Дівоча вечірка» — це та ж сама «холостяцька», тільки в кілька разів емоційніша. Тут теж не обходиться без стриптизу, алкоголю і дівчат. І хай тепер вона скаже, що чоловічі стринги — це бридко… Пам’ятай, сором у дівчат наче хвіст у ящірки: при нагоді вони одразу його відкидають, і тоді проявляється істинна суть твоєї коханої. Однак заважати їй у цьому не варто, адже заборонений плід — солодший. Краще зробити вигляд, що тобі абсолютно байдуже. Повір, це дієвіше, і, врешті, вона сама все розкаже, адже тримати язик за зубами їм не властиво. Ще й пробачення попросить. А поки цілий вечір у твоєму розпорядженні — насолоджуйся: це єдиний раз, коли все залишиться без образ!

Тисяча і один раз вдячна долі за те, що не народилася в… Вірменії. Там весільну сукню вибирає сім’я нареченого, а сама дівчина вперше бачить її безпосередньо в день весілля. Оце абзац! Знаєте, заради чого перш за все здійснюється увесь цей весільний переполох? Заради неї, єдиної, — весільної сукні. Адже питання «бути чи не бути в нас весіллю?» дівчина перш за все чує, як «вдягнути чи не вдягнути мені в цьому житті весільну сукню?» Ту, єдину, ексклюзивну, неповторну, про яку вона мріє ще відтоді, відколи навчилася замотувати тюль собі на голову… І ця маленька босонога принцесочка, яка ще так недавно імпровізувала з підручним матеріалом у сфері весільного дизайну, нарешті виросла. Але її мрії — ні. Які тут ще можуть бути питання?

Тут для нас важливим є цілісний образ, а не деталі. Перше, на що ми звертаємо увагу, — звичайно ж, на декольте, друге — на довжину сукні, адже тут є небезпека наступити на неї і впасти. І останнє: якщо ти хочеш, щоб тебе носили на руках під час церемонії, постарайся звести до мінімуму пишність. Основне — не вартість сукні чи креативне дизайнерське рішення, а твій гарний настрій і природність поведінки!

Чорний. Традиційно чорний. Щоб вигідно підкреслити відтінок моєї сукні. Все решта — за бажанням нареченого. А ще бажано, щоб у ньому був зручний крій рукавів, — такий, який не заважав би носити свою новоспечену дружину на руках. Одне слово, будьмо відвертими: для того, щоб проявити свою турботу, ніжність і чуйність, у нас ще буде все життя. А от весілля ми робимо для того… див. попередній пункт.

Чоловікам вони, зазвичай, «тиснуть, заважають і натирають», а жінкам за величиною гордості заміняють мало не норкову шубу до підлоги? Ні. Думаю, обручки придумали все ж таки для оточуючих. Своєрідний сигнал, на зразок брошурки «замовлено», що виставляють на столиках у ресторані. Вибачте за банальну аналогію. Але погодьтеся, брошурки чомусь стоять завжди на найкращих столиках. Так і хочеться туди сісти! От і я про що…Так що для мене обручка — це умовність. Знак безкінечності? — свідчить весільна символіка. Головне, щоб десь там, усередині, людина свідомо провела своє «коло дозволеного». Тим паче його, це «моральне коло» не можна жбурнути при першій же сварці в унітаз, а потім, після закінчення приступу пристрасті перших сімейних «притирань», безнадійно заглядати, чи можна ще повернути.

Обручка — перша ланка в ланцюзі сімейного життя. Змирися з думкою, що відтепер на тобі особлива мітка, яка різко зменшить кількість твоїх знайомств. Вирушивши разом до ювелірного, будь готовий до таких варіантів: «класика вже не в моді», «звичайне золото — банально», «так її ж ніхто не помітить»… Будь-які докази, що це лише символ, викликатимуть сльози. Тому варіантів два: або покладатися на власний смак, або одразу купити запропонований варіант — це принаймні зекономить час і нерви.

Якщо ваша найближча подруга ще неодружена, то питання про те, з ким ділитися переживаннями перед входом в РАЦС, дати потримати сумочку чи попросити пришпилити щось, що увесь вечір «відшпилюється» — узагалі не питання. Звичайно, все це може зробити для вас і новоспечений чоловік. Але, як на мене, такого дня обов’язково поруч має бути ще людина, яка гляне на вас і скаже: «Слухай, і за що твоєму чоловікові так пощастило?»

Це справді незамінні люди на весіллі. Вони власним здоров’ям бережуть твою репутацію. Потрібні перевірені не одним застіллям «бійці». Деякий час після весілля вони за звичкою кликатимуть тебе на вечірки чи перегляд футболу, але згодом махнуть рукою. Відтепер твоя компанія — її подружки з чоловіками або твої друзі з дружинами. Якщо вони тобі не байдужі, дій за принципом: «Женився сам — зупини товариша»!

Для нареченої часто один з основних атрибутів весільних прикмет. Роль якого, як на мене, трохи завищена. Мені, наприклад, смішно пригадувати, як увесь вечір я не випускала з рук свого весільного букета, бо хтось мені сказав, що це означає випустити своє щастя з рук. Не буду вдаватися до подробиць, як можна сходити до дамської кімнати у шикарній весільній сукні, що за розмірами вдвічі перевищує розміри самої кімнати, і використати її (кімнату) за призначенням, маючи в розпорядженні лише одну руку (друга ж тримає щастя!), але на думку чомусь спадає один доречний афоризм: досвід — це коли на питання «що?», «де?», «коли?», «як?», «чому?» приходить єдине питання: «навіщо».

Дивна річ: до весілля вона любила ромашки, а тепер її естетичні смаки різко змінилися — уже не влаштовують навіть троянди… подавай орхідеї, фрезії, альстромерії, аустоми! У пошуках цієї краси нам доводиться марнувати час, гроші, виставляти себе повним невігласом у флористичних салонах. Невже не зрозуміло, що чоловікам, як правило, не подобаються квіти, але ми даруємо їх, щоб зробити вам приємно! Цінуйте це!

Свято святом, а бюрократичні моменти владнати треба. Перед людьми, перед Богом… А якщо чесно, без сарказму, то шлюб — це для мене таки святе. Після виходу з церкви з’являється саме те моральне коло (див. пункт про обручки) і відчуття, що все в житті ти зробив правильно. І назавжди.

РАЦС — доволі «специфічне» місце, яке, при можливості, краще оминати. Зайшовши туди людиною з власними поглядами на життя, інтересами, мріями, виходиш одруженим чоловіком! Його незмінний атрибут — черга. Далі завчений монотонний текст, штамп у паспорті (за який ще й платити треба), сльози родичів і вперед… до світлого майбутнього! Добре, якщо цим усе закінчиться. Жінки — істоти підступні, їм таких тортур і доводів любові мало! Вони хочуть вінчання! Ніби благословення у церкві щось суттєво змінить…

Кроки першого танцю — це наче ваші перші кроки в життя. В ідеалі — граційні, витончені, добре відпрацьовані. Навіть якщо молодята, зніяковівши від загальної уваги, розгублено топчуться на місці, — це теж мило. Але тоді роблю висновки про злагодженість їх дій надалі у сімейному житті.

Ви з нареченою стоїте посеред залу: легка музика, вогники свічок, пелюстки троянд, напружені гості… І тільки тепер ти розумієш, що ноги не слухаються, кілька місяців щоденних тренувань після роботи перед дзеркалом у чешках — коту під хвіст, а в голові — завчені до автоматизму раз-два-три, раз-два-три… Віденський вальс так і не піддався! Капітуляція! Танцюйте, як умієте, і не намагайтеся вискочити зі штанів. Основне — щирість і почуття. Чоловіки ж не танцюють…

Море ніжності, кохання, пристрасті і палкого бажання. Must-have — встелене пелюстками троянд покривало, джакузі, шампанське…

О 6:00, коли останній гість покинув святкову залу, мені особисто було все одно, де я зніму нарешті тісний корсет, витягну останню шпильку зі своєї зачіски і струшу троянди з покривала. На добраніч, коханий… Хоча більш романтичних обіймів, сповнених розуміння і сорому за «неподаровану» пристрасть, я не пригадую…

І от всі жахи позаду — шлюбна ніч! Зі швидким, вимученим сексом (у кращому разі) і неспокійним сном, адже попереду поправини. Тут ще одна проблема: від хвилювання і з незвички знімати весільне вбрання з нареченої досить важко. Найбільш підступна деталь — бюстгалтер. Деякі з них розстібаються ззаду, інші спереду, є й такі, що взагалі не розстібаються. Розстебнути гачки на спині, стоячи обличчям до нареченої, — фігура вищого пілотажу! Кілька слів про еротичну білизну — панчішки прикріплені до поясу підв’язками. Досвід показує, що неможливо зняти трусики, не розстебнувши підв’язки і не стягнувши пояс. Кращий варіант — супереротична білизна — відсутність трусиків!

За весільний капітал ще ніхто не купив сімейного щастя. І ми не намагалися. Але коли воно, щастя, раптом поволі перетече в будні і раз по раз поставатимуть побутові питання, можна було б обговорити доцільність витрати грошей, подарованих на весілля. Як на мене, ця тема — індикатор стосунків подружжя надалі. А згоди дійти в ній не завжди легко. Хоча є один дієвий спосіб: стукнути по столу… путівкою на Мальдіви. Безвідмовно.

Підрахунок «зароблених» весільних коштів — мабуть, найбільш очікувана справа шлюбної ночі. Однак чи вартує вся ця процедура декількох місяців клопоту і тисяч потрачених доларів, на які можна було б жити не один рік? А наречена ще й кредит додумалась узяти. Таке враження, що після весілля життя немає… Тому це миттєва радість… а наступного дня з сумом доведеться бігти в банк і віддавати витрачене…