РУБРИКИ 
Мабуть, найбільш незвичайне подружжя нашого міста — Ярема та Наталя Стецики: нещодавно вони відсвяткували десяту річницю спільного життя, відновивши обряд таїнства шлюбу в колі трьох дітей та друзів.
«Після десяти років спільного життя слова шлюбної присяги звучать зовсім по-іншому. Зазвичай, казки закінчуються тим, що головні герої одружуються, а як все відбувається далі — залишається таємницею. Тепер ми знаємо: казка існує й після весілля. Через 10 років, прожитих пліч-о-пліч, ми готові знову присягнути одне одному в любові, вірності, чесності, подружньому послуху, в тому, що не покинемо одне одного аж до смерті, — закохано усміхаючись, розповідає Наталя. — Коли робиш перший крок, то ступити вдруге вже не так страшно. Чому ми вирішили поновили присягу? Просто захотілося зробити душевне свято. Пам’ятаю шлюб як дуже особливу подію, урочисту мить, але слова присяги промовляли, як зазвичай буває вперше, до кінця не розуміючи їхньої ваги. 10 років тому фраза «не покину тебе аж до смерті» була чітким усвідомленням того, що ми хотіли поєднати наші долі навіки, мусили залишатися разом до кінця життя, бути щасливими й робити все, щоб ця гармонія тривала завжди. Зараз кожне слово наповнене переживанням і правдивістю. Напевне, найскладнішим є те, що дві різні особистості повинні стати одним цілим, з єдиним серцем і головою».
Як розподілені ролі у вашій сім’ї?
Усе так, як і має бути. Чоловік — міністр зовнішніх справ, а я — внутрішніх. Звичайно, коли приходять гості, чай готую я. А загалом маємо такий «вірус» — усі справи намагаємося робити разом. Нам це добре, адже ми настільки потребуємо один одного, що не можемо довго бути окремо. Кожна спільна справа лише зміцнює наш шлюб. У нас немає потреби відпочивати один від одного — навіть навпаки — нам не вистачає один одного.
Однак Ярема постійно в роз’їздах. Як тоді зближуєте відстань?
Я часто їздила з ним, інколи навіть брала з собою дітей. Зрештою, можна скористатися телефоном або зарадити тимчасовій розлуці за допомогою якихось ритуалів, наприклад, подивитися разом на одну зірочку, в певні моменти допомагає молитва. Відсутність когось одного з членів сім’ї має негативний вплив. Тяжко приймати важливі рішення самому, коли вже звикли робити це разом. Але якщо люди люблять одне одного, то є бажання бути поруч.
Виникає бажання взяти відпустку хоча б на день?
Ми з Яремою дуже різні: якщо він людина суспільна, то я цілком нормально можу проводити час наодинці. Але завдяки такій «різності» ми й доповнюємо одне одного. Тому іноді він рятує мене від власної самотності, а я його — від світу. Сказати: «Все, я пішла» чи «Все, я пішов»… — не маємо права, бо потім дуже важко повертатися.
Які плани на майбутнє?
Ми вийшли на новий життєвий рівень, «обросли» дітьми, роботою, власними захопленнями, тому зараз важливо дати всьому лад. Намагаємося виховувати дітей так, щоб вони були самостійні, не забуваємо, що є їхніми опікунами на цьому світі. Знаємо, що в певний момент доведеться сказати дітям «до побачення», а як не допоможе, то десь і підштовхнути. Щодо поповнення в родині, чекаємо появи на світ четвертого малюка.
Підкажіть нашим читачам рецепт збереження вічного кохання.
Не втрачайте надії, бо такої романтики, як у шлюбі, немає ні в дошлюбних, ні в позашлюбних стосунках. У будь-якому випадку стосунки — це праця. Життя разом — це не самовільні почуття, а свідомий вибір, як акт волі, благословенний Богом. І тільки від вас залежить, як ви втілите це в реальності. Не буває такого, що почуття минають без нашої згоди. Якщо захотіти — вони залишаться назавжди!
Христина Підлісецька
