РУБРИКИ 
Давно минули часи рицарів і шляхтичів, які ловили кожен подих із уст коханої жінки, призначали дуелі, відстоюючи слово честі, та завойовували усмішку тієї, яка своєю присутністю робила сірі будні барвистішими. В часи емансипації чоловіки часто забувають, що чарівна половина людства залишається ніжною і романтичною, тому сьогодні пропозиція руки й серця дуже часто звучить сухо: «Давай одружимося», або «Може, житимемо разом?». І жодного натяку на романтику.
Однак серед сотень історій кохання ми відшукали такі, в яких чоловіки подарували своїм обраницям чарівну казку, очікуючи на омріяне: «Так!»
Весілля «Барбі і Кена»
Відомій у місті молодій співачці Ірині Шабан її коханий Андрій Дем’яник запропонував руку і серце після трьох років щасливих стосунків. Інтерв’ю у «вчорашньої» нареченої ми брали по гарячих слідах — одразу ж після весілля.
Ірина Дем’яник: «Саме освідчення відбулося під час благодійного концерту «Краплинка серця — дітям», на якому я співала надзвичайно зворушливу пісню. Після її виконання побачила Андрія з великим букетом троянд. Даруючи квіти, він ніжно натягнув на мій палець перстень з діамантом, про який я завжди мріяла. Спочатку я справді розгубилася, адже не думала, що наші стосунки так швидко перейдуть на етап заручин. Після концерту на мене чекала ще одна приємна несподіванка: коли ми з Андрієм поверталися додому, я побачила на стіні свого будинку велике серце, намальоване фарбами, а в ньому — письмова пропозиція одруження. Це був дуже романтичний вчинок, особливо враховуючи те, що мій чоловік старший від мене на 10 років. Я відчула, що він хотів зробити все тільки для мене».
Весілля Ірини та Андрія проходило за цікавим сценарієм, тому що клятву вічного кохання молодята давали під погожим літнім небом на «кораблі», що знаходиться на території одного з розважальних закладів нашого міста. В подарунок, окрім привітань з побажаннями щастя та щирого кохання, Ірина отримала красиву іграшку Барбі з кабріолетом та в компанії чотирьох подруг. Андрію, відповідно, подарували Кена.
Ірина Дем’яник: «Цей дарунок був частковим відтворенням реальності, адже в мене справді було чотири дружки, а брати шлюб ми їхали на кабріолеті. Нашу весільну церемонію жартома називаємо весіллям Барбі і Кена».
Освідчення з присмаком таємниці
Історія кохання Володимира і Катерини Олійників розпочалася в далекому 2002 році, на концерті до Дня міста, коли молодий активіст побачив у натовпі надзвичайно привабливу дівчину.
Володимир Олійник: «У Катерину я закохався одразу. Ще першого року нашого знайомства написав навпроти її будинку привітання до дня народження.
Однак до п’ятої річниці наших з Катериною стосунків приготував особливий подарунок — пропозицію руки і серця. Тому в 2007 році, перед грандіозним концертом до Дня Івано-Франківська, я почав цікавитися всіма нюансами організації виступу зірок. Адже захотів дещо «урізноманітнити» хід свята. Я довго думав, чи сподобається мій вчинок Катерині, також були побоювання щодо впливу такого освідчення надалі на мою кар’єру в політиці. Проте сили кохання стали на бік невмирущого почуття, і організатори концерту підтримали мою пропозицію, більше того, навіть пообіцяли подарунки від спонсорів. 7 травня 2007 року я запросив Катерину на концерт, що проходив на площі біля міського озера. Довелося трішки перебільшити, я сказав, що як депутат міської ради повинен привітати молодь міста зі святом, тому кохана не здивувалася, коли я піднявся на сцену».
З цього моменту все пішло за іншим планом. Прямуючи до сцени, хлопець взяв у друзів букет троянд та перстень. Спочатку Володимир Олійник справді привітав молодь зі святом, однак згодом почав розповідати багатотисячному натовпу, що саме на цій площі п’ять років тому він зустрів прекрасну дівчину, яку щиро покохав. Коли ж юнак сказав, що дівчину звати Катерина, — почалися шалені овації.
Володимир Олійник: «Дружина розповідала, що в цей момент у неї почали тремтіти ноги, адже зрозуміла, що відбувається. Коли Катерина піднялася на сцену, я сказав, що вона залишиться для мене єдиною назавжди, і запропонував коханій вийти за мене заміж. Пригадую, що Катерина довго мовчала, напевно, з несподіванки, а потім дала згоду. Весілля відгуляли вже восени 2007 року, однак до цього часу більше святкуємо день нашої першої зустрічі».
Обручка від «янгола»
Тетяна і Василь Винники познайомилися банально — на роботі. Через деякий час вони усвідомили, що не можуть бути просто колегами. Закохані довго приховували свої стосунки, адже не хотіли давати привід для пліток спільним колегам. Однак любов узяла верх над усталеними стереотипами і почуття захопленості переросло в щире кохання.
Про освідчення у щирому коханні Василь почав задумуватися, коли їхні стосунки протривали більше року. Хоча герой цієї історії жартома пригадує, що ідею свого освідчення обдумував ще з дев’ятого класу.
Василь Винник: «Ідею незвичайного освідчення обдумував недовго, близько двох днів, адже знав головне — це має бути щось ексклюзивне. Спочатку склав чорновий варіант сценарію, за допомогою друзів додав деталі. Товариші продумали навіть мій гардероб, основою якого став червоний подарунковий бант, найбільший, що вдалося знайти в Івано-Франківську.
В обраний день, 30 листопада 2008 року, найкраща подруга попросили Тетяну прийти в офіс, звісно, на вигадану зустріч. Звуки чарівної мелодії, яку награвав запрошений гурт «Кораллі», змусили мою кохану зацікавитися галасливим дійством, яке відбувалося під вікнами її офісу. Коли ж Тетяна виглянула у вікно, то здивовано обвела поглядом друзів, які стояли по контуру намальованого серця, тримаючи в руках повітряні кулі. Я знаходився в центрі сердечка з грамофоном у руках. Смішно згадувати, та, виявляється, такий апарат у нашому місті дістати не просто, довелося звертатися в Обласну державну адміністрацію, де, трохи перебільшивши, сказав, що очікується акція світового масштабу».
Поступово навколо незвичайної компанії почали збиратися люди, тому коли Тетяна вийшла на центральну вулицю міста, де й знаходиться офіс Винників, на неї чекав добрячий натовп.
Тетяна Винник: «Коли я вийшла на вулицю, звідусіль лунали оплески, однак я чула тільки свого коханого. Чоловік поцілував мене і, ставши на коліно, подарував маленького кришталевого янгола, який тримав у руках обручку.
Незабаром, 31 грудня, ми офіційно зареєстрували своє кохання. Це було надзвичайно складно зробити, адже всі традиційно готувалися до святкування Нового року. Однак Василь зумів домовитися про проведення урочистої церемонії. Крім того, коли ми вийшли з РАГСу, на нас чекали невгамовні друзі й знову з купою червоних повітряних кульок.
Для вінчання також вибрали особливу церкву, що знаходиться в селі Вікторів, у якому знімали славнозвісний фільм «Вій».
Кохання в стилі латино
Стосунки Вікторії та Михайла почалися з латиноамериканських танців, захоплення якими привело їх в одну школу, де вони й познайомилися. Закохані часто їздили на змагання, де, танцюючи в парі, мабуть, недаремно завойовували високі оцінки суддів. У танці, немов запашна квітка, зародилося й жагуче кохання, а коли Вікторія і Михайло провели разом п’ять років, завжди впевнений у собі хлопець вирішив назавжди завоювати серце своєї обраниці.
Щасливі наречені поділилися з журналом «Versal» подробицями незвичайного освідчення.
Вікторія: «Того дня Михайло зателефонував мені і попередив, що у вихідні повинен поїхати з міста. При цьому в нього був дуже спокійний голос. А ввечері наші друзі запросили мене на відкриття літньої тераси в одному з ресторанів Івано-Франківська. Вже в закладі, коли офіціанти, побачивши мене, почали переглядатися, я зрозуміла: щось не те. Піднявшись на літню терасу, побачила свого коханого серед розкиданих пелюсток троянд і запалених свічок. Це був незабутній момент. Освідчувався Міша за всіма правилами, опустившись на одне коліно і піднісши в подарунок обручку — біле золото з діамантом. Мабуть, через хвилю несподіванки я, не вагаючись, сказала «Так», хоча до цього вечора не планувала так швидко виходити заміж. У майбутніх проектах було багато роботи, своя справа, однак наразі потрібно шукати весільну сукню».
За словами нареченого, ідея освідчення виникла спонтанно, не марнуючи часу, він втілив її в життя. Хоча час освідчення був дуже влучний, адже 5 липня закохані святкували п’ятиріччя свого кохання.
Михайло: «Швидкому втіленню задуманого посприяла адміністрація закладу і друзі. Напередодні я підійшов у ресторан і дещо шокував адміністратора своїми пропозиціями, довелося переконувати, що це справа «життя і смерті». Завдяки моїм старанням літній майданчик на цілий вечір був тільки в нашому розпорядженні. Букет троянд і перстень, що доповнював складений пазл, купував у день освідчення. Обручку з діамантом шукав довго, та тільки тому, що жодна не була достойна навіть мізинця моєї обраниці. Єдине, що не приготував наперед, — це слова освідчення, тому, ставши на коліно перед коханою, просто запитав Вікторію, чи погодиться вона бути моєю назавжди».
Молодята планують відгуляти весілля в жовтні, а родзинкою свята стане перший танець Вікторії та Михайла, які, професійно займаючись латиноамериканськими танцями більше восьми років, готують справді феєричне шоу.
Ми сподіваємося, що іванофранківці й надалі даруватимуть своїм коханим маленьку казкову країну щастя, адже для нас, жінок, це так зворушливо!
Марта Чорна
Коментарі