РУБРИКИ 
Сватання
Знайомство батьків може залишити приємне враження або гіркий осад на ціле життя. Свати, яких підбирали дуже ретельно, ставали провідниками цієї першої зустрічі. Іноді в ролі сватів виступали або сам жених, або його родичі, або хрещені батько і мати. Згодом люди навчилися на цьому заробляти гроші. Відтак у кожному селі та місті наречені могли звернутися за послугами до свата-професіонала. Професійний сват обов’язково був кмітливим та метким, вдалим дотепом умів згладити несподівані ситуації, що виникали під час сватання.
Продаж молодої
Обряд, що зберігся з сивої давнини. Чоловік таким чином дякував батькам та родичам за їхню працю та виховання, а також засвідчував всім присутнім, що має змогу матеріально забезпечити дружину. Родина жінки вихваляла привселюдно її чесноти та отримувала певну компенсацію – адже робочі руки переходили в родину молодого.
Обручки
Обручка – знак вічності і неперервності шлюбного союзу. Наречені обмінюються обручками і цим засвідчують: ми разом на все життя. За давніми, ще дохристиянськими звичаями, наречена одержувала золоту обручку, а наречений – срібну. Пояснювалося це тим, що золота символізує своїм блиском сонце, до світла якого прирівнюється чоловік у шлюбі; срібна ж – знак місяця, меншого світила, що блищить, відбиваючи сонячне світло. На праву руку обручка одягається не випадково. Адже цією рукою ми приносимо обітницю вірності, накладаємо на себе хрест, благословляємо та вітаємо.
Весільне вбрання та рушник
За давніми традиціями нашого народу, одяг та весільний рушник обов’язково були різнобарвними. Вишиваючи, майстрині вплітали в них чи не всі кольори веселки. Кожен колір обдаровував молодят своїм благословенням: жовтий колір приносив радість, червоний – щастя, зелений – благополуччя. Візерунки на вишитому рушнику – символ єдності і радості подружнього життя – служили кодом, котрий впливав на майбутнє подружжя. Тому на весільному рушникові обов’язково були квіти, які означали дерево життя, калина – дівочу вроду, восьмикутна зірка – Бога, виноград – благополуччяі квіткові пуп’янки, що символізували продовження роду.
Освідчення
У давнину в коханні освідчувалися при батьках та гостях у рідній домівці. Так, вважалося, збільшується відповідальність наречених. Молодята не повторювали завчені слова, а знаходили кожен свої, що якнайповніше розкривали глибину і щирість їхніх почуттів.
Благословення батьків
Який глибокий зміст вкладали найрідніші у свої слова! Благословляємо Вас цим даром Божим, Щоб для Вас ніколи Сонце не сходило і не заходило без цього дару Божого, Щоб були Ви веселі, як весна, робочі, як бджола, багаті, як осінь, щирі, гостинні, добрі. На весь вік і на многая літ!!!
Повторювали ці слова тричі. А мама готувала свячену воду, жито-пшеницю, щоб випровадити дітей до шлюбу. Звучали ладканки, не одне серце щеміло від подячних слів дітей своїм батькам.
Боже благословення, або шлюб
Колись священик ставив на голову молодят під корону зелені віночки. Молода разом з дружками виплітала їх з барвінку – символу життя – або квітів, різнобарвних, як і весь одяг молодої. До речі, у церкві Серця Христового, що на Василіанок, і до сьогодні зберігається такий обряд.
Заворожує слово священика, котрий не лише вітає молодят із великою подією, а й нагадує обов’язки, про які повинні усе життя пам’ятати чоловік і дружина.
Жито-пшениця
Кидання зерна на землю – теж з далекого минулого. Щоправда, зміст давньої традиції призабувся. Молодята, запрошуючи гостей на весільну церемонію, обов’язково робили комплімент господарям оселі, яку вони відвідували. У комплімент впліталися слова, з яких запрошені розуміли, що саме хочуть отримати в подарунок наречені. В основному це були тварини, рослини, збіжжя. Тому гості, які приходили на весілля, несли з собою і пшеницю, і жито. А коли закінчувалася церемонія, допомагали „сіяти”. Таким чином молоді швидше обживали своє нове родове обійстя…
Весілля
Це урочисте дійство засвідчувало: веселиться Господь, родина, тішаться друзі щастю молодят…
Знімання фати
На світанку, зі співом перших півнів, з молодої знімають фату. Мама нареченого у коси невістки вплітає гроші – на багатство, а мама молодої зав’язує хустку – символ прощання з дівоцтвом.
Перша шлюбна ніч
Ось тут би варто і поставити крапку. Ба, ні! Вранці усі мали нагоду побачити на подвір’ї молодих вивішене простирадло і пересвідчитися, чи була цнотливою молода.
Цікаво знати:
Упродовж століть на Гуцульщині зберігається звичай оздоблювати “весільне деревце”- верхівку смереки з парною кількістю гілок. Спочатку його прикрашають горіхами, квітами та різнокольоровою вовною. Після весілля подружжя повинно віднести його на солодку яблуньку біля хати, де будуть мешкати. Такий обряд заповідає злагоду в сім’ї та добробут.Річ у тім, що “деревце” символізує дерево життя, з якого, за гуцульською міфологією, вийшла перша пара людей у раю. І до сьогодні наречена, за давніми традиціями, приїжджає до місця проведення весілля на коні. На голові у неї прикраси вагою щонайменше два кілограми. Іноді вінчання відбувається біля десятої години вечора чи навіть опівночі. Слід додати, що гуляння може продовжуватися два тижні.
Час не спиняється ні на мить. І разом з його плином змінюємося ми, змінюється світ навколо нас, змінюється мода. Церемонія весілля може відбуватися у кожної пари молодят по-різному. Головне, щоб почуття були щирими, взаємними і люди були готові прожити разом усе життя.
Олена Ісак
