РУБРИКИ 
Сантиметри творчої долі переплетені в трьох історіях успішних, талановитих, неординарних і надзвичайно працьовитих жіночих рук. Їхні креативні дизайнерські роботи вражають усіх, хто впізнає справжнє обличчя високої моди. Дизайнерська праця – основа їхнього життя, яка колись по¬глинула весь звичайний світ, перетворивши його у вир ідей і мистецьких відчуттів. Попри всі життєві пастки і труднощі вони зуміли змоделювати свою мрію, поклавши на терези долі не лише талант, але й багатогодинну працю, яка тільки через роки принесла омріяні плоди. Жінки – митці, дизайнери з гучним ім’ям, особистості з непохитними переконаннями.
Марта Холод: «Мою майбутню професію передбачила директор»
Віталія Розметанюк: Незважаючи на банальність даного запитання, все ж таки хочеться дізнатися, що у вашому випадку стало поштовхом до дизайнерської праці? Марта Холод: У житті кожної людини трапляються різноманітні ситуації, які в майбутньому впливають на її долю. Всі випадковості не є випадковими. Саме така невипадковість «зустріла» і мене. Коли я відвідувала художню школу, то мріяла стати дизайнером одягу, малювала пачки ескізів і нікому їх не показувала. Це було чимось таємним, я ніби боялася злякати свою мрію. Та одного прекрасного дня, після живопису, забувши свою пачку з ескізами одягу в класі, я повернулася за нею і застала директора школи за переглядом моїх робіт. Він повернувся до мене і невимушено сказав: «Ти будеш займатися капелюхами. Тобі все вдасться!». Річ у тому, що всі ескізи одягу супроводжувалися різноманітними головними уборами. Минув час – і це стало моєю професією.
В. Р: Як до вибору такої неординарної, ще й у період капіталістичних перебудов, професії поставилися рідні і друзі?
М.Х: Я вдячна своїм батькам за те, що вони завжди допомагали зрозуміти всі мінуси і плюси в будь-якому питанні. Та вибір завжди залишався за мною.
В.Р: Запорука знаності: талант, гроші, наполегливість, зв’язки? Чи достатньо лише таланту? Можливо, освіти?
М.Х: Важливими є, звісно, всі вище перелічені складові. Дуже добре, якщо до таланту додані ще гроші і зв’язки. Та життя влаштоване так, що людині зазвичай дається щось одне. Якщо вас супроводжує талант – це чудово. Та, як на мене, він є наслідком якихось дій. Якщо до цієї риси ви додасте цілеспрямованість, оптимізм і віру в свої сили, то зможете добитися чимало. Основне – розуміти, що до мрії треба йти крок за кроком. Один мудрець сказав: «Краще зробити маленьке, та кожен день, ніж велике, але раз у рік». А що стосується освіти, то її однієї недостатньо. Потрібно ще і покликання.
В.Р: До речі, яка у Вас освіта?
М.Х: Я закінчила Харківський педагогічний університет ім. Г. Сковороди. За освітою я викладач живопису і малювання. Цей навчальний заклад допоміг мені в плані композиції, вмінні моделювати об’єкти і навіть економіки. Та бажання працювати в сфері моди привело мене в бібліотеку, де власноруч освоювала професію, як кажуть мої друзі, створену мною. Паралельно з навчанням я працювала дизайнером у Будинку Моди. Практика дуже важлива. Окрім того, моя мама – професійний конструктор одягу, прищепила мені чимало навичок у цій галузі. Освіта та покликання – ось ключ до успіху. Освіта сама по собі нічого не варта... на відміну від покликання.
В.Р: Якщо б усе склалося по-іншому, чим би ви займалися, якби не стали дизайнером капелюшків? Ваші захоплення?
М.Х: Думаю, зв’язала б своє життя з дизайном... Ну, наприклад, інтер’єру. Дуже люблю танці. Та мрія записатися в якусь танцювальну студію залишається поки лише у планах. Живопис теж є моїм захопленням, та на нього катастрофічно бракує часу. Мрію зайнятися цією творчою справою років через 20, у своєму заміському будинку.
В.Р: Як Вам вдається настільки довершено підбирати капелюшки Катерині Осадчій?
М.Х: Дякую за комплімент. Не хочеться вас розчаровувати, та це не моя заслуга. Моє завдання творити, а ось команда, з якою працює Катерина, все робить для того, щоб капелюшок був центральною фігурою в образі ведучої. Тому вибір плаття, зачіски лежить на плечах стиліста.
В.Р: Подейкують, що від капелюшка Каті Осадчої у вигляді коня був у захопленні сам Філіп Трейсі, найуспішніший капелюшник світу. Як ви поставилися до такої похвали?
М.Х: О, так!!! Для мене це стало справжньою подією. На поїздку в Дубаї Катерина Осадча замовила головний убір для кінних перегонів. Я запропонувала капелюха у вигляді схиленої голови коня із білого велюру і пір’ям страуса, що імітувало гриву. Мені довелося зробити чимало розрахунків, щоб голова за розмірами відповідала голові справжнього коня. Адже фігура стилізована, без очей та інших маленьких деталей. І для того, щоб її впізнавали, необхідно дотримуватися пропорцій. Так ось. Візит у Дубаї відбувся. Ввечері я увімкнула телевізор у своїй майстерні і бачу на цьому заході найвідомішого капелюшника сучасності Філіпа Трейсі з Катериною Осадчою. Моїй радості не було меж, коли він промовив: «Я вважаю, що ваш капелюх фантастичний». Для мене це було просто шоком.
В.Р: Чому ви обрали саме пошиття капелюшків? Чи є у вас у цій царині конкуренти в Україні?
М.Х: Моя мама дуже любила капелюшки. В дитинстві вона говорила мені, шо якщо хтось із знайомих поїде за кордон, то вона обов’язково замовить капелюшка. Мабуть, це заклалося в моїй підсвідомості і з часом дало свої результати. А що стосується конкурентів, то я волію краще мати колег, аніж конкурентів. Та це не ототожнюється з тим, що я спочиваю на лаврах. Я достатньо самокритична. І не дозволю собі розслаблятися.
В.Р: Розкажіть, які ще українські і не тільки знаменитості одягають ваші капелюшки?
М.Х: Нещодавно давала інтерв’ю і на запитання, які стосувалися знаменитостей, не могла дати відповіді: у мене все вилетіло з голови... Ми з журналісткою посміялись і перейшли до наступного запитання. Інтерв’ю закінчилось. І я зрозуміла, який важливий для мене клієнт у першу чергу, його особистість, душа врешті-решт. А вже опісля зірковість та його статус. Звісно, мої капелюхи не може дозволити собі придбати кожен. Вони достатньо дорогі. Та клієнти Марти Холод – особистості, які досягли внутрішніх висот, при цьому залишившись скромними та інтелігентними людьми. А це для мене дуже вартісно. Я вдячна Богові за те, що Він посилає мені таких чудових людей, яких чимало в шоу-бізнесі та інших сферах.
В.Р: Як часто капелюшки одягаєте самі?
М.Х: Раніше одягала часто. Зараз усе менше і менше вдається ви¬кроїти часу для себе. Ви можете побачити мене в капелюсі на вечірках і модних заходах, у тому числі і на Українських тижнях моди.
В.Р: На що б ви нізащо не погодились у сенсі дизайнерської роботи?
М.Х: Я ніколи не роблю того, що вже зробили до мене. І коли клієнт приходять з фотографіями, кажучи: «Я хочу такого капелюха», я добре розумію, що є можливість зробити щось інше. Для мене фотографія – лише керівник до дій. Те спрямування, яке прийнятне для клієнта. Та в кінцевому результаті виходить капелюх від Марти Холод, якого ви не побачити більше ніде.
В.Р: В Україні існує явище конкуренції між дизайнерами? Чи це звичайний піар-крок?
М.Х: Конкуренція була завжди. Та я вважаю, що основним конкурентом для себе має бути сам дизайнер. Адже ми такі різні... 
Ірина Харченко: «Мій рецепт успіху – це 95% праці і 5% таланту»
Віталія Розметанюк: Що, на вашу думку, є дизайнерством?
Ірина Харченко: Дизайнерство – це професія, що виникла наприкінці 50-х – початку 60-х років у Європі, коли почав стрімко розвиватися ринок одягу прет-а-порте (мас-марки). Мода, що до цього часу була прерогативою поодиноких будинків моди і їх клієнтів, «вийшла» на вулицю і стала масовим продуктом, розробляти який було покликанням дизайнерів.
В.Р: Ви завжди мріяли досягди висот у дизайнерстві, стати відомою?
І.Х: Позиціонування марки «СІХ», як світового бренду, означає найвищий професійний дизайнерський рівень, динамічний розвиток команди, швидке впровадження новітніх професійних досягнень та гармонійне поєднання їх з найкращими традиціями крою. Ставлячи таку мету, ми приречені бути відомими. А Ірину Харченко я не «піарю», бо навіть на нашому сайті немає мого фото.
В.Р: Як вам вдалося створити власну торгову марку СІХ (стиль Ірини Харченко) і так стрімко йти вперед?
І.Х: Результат, який ви зараз бачите, бере початок у 1996 році. Мрія створити справжній «от кутюр» була такою сильною, що навіть праця по 18 годин на добу, безперервне навчання не лякали, а приносили величезну насолоду.
В.Р: Розкажіть, звідки черпаєте натхнення для своїх колекцій?
І.Х: Натхнення не черпаю, я перебуваю в постійному натхненні.Щоденне народження і втілення нових ідей, які щораз технологічно досконаліші, – величезне щастя. Не думаю, що багато людей відчувають таку «професійну насолоду».
В.Р: Творчість яких дизайнерів ви поважаєте, можливо, з кимось співпрацюєте?
І.Х: Поважаю без винятку всіх дизайнерів. Думаю, буде неетично когось виокремлювати, про це нехай краще судять клієнти. В нашій індустрії вистачить місця всім. А стосовно співпраці, я її просто не уявляю, бо два художники не можуть разом творити.
В.Р: Подейкують що не всім дизайнерам до вподоби різноманітні конкурси, оскільки відчувають себе «загнаними» у певні рамки. Що ви про це думаєте?
І.Х: Думаю, що вони лукавлять. Єдиноможливий спосіб донести свої ідеї – це покази (тижні моди, конкурси, і т.д.). Обирати проекти сьогодні в Україні вже є можливість, і це добре. Головне, на мою думку, щоб такі акції були частиною процесу просування продукту на ринку, а не самоціллю, метою діяльності.
В.Р: На якому рівні зараз українська мода?
І.Х: Українська мода розвивається на тлі негативних процесів на ринку виробництва одягу: закриття фабрик, втрата кваліфікованих кадрів, недостатня професійна підготовка молодих фахівців, високі орендні ставки для виробників, подвійні тарифи на енергоносії. Усе це ставить нас у гірші ринкові умови, ніж закордонних конкурентів, які успішно заполонили український бізнес-ринок.
В.Р: На вашу думку, франківчанки добре вдягаються, кому зі знаменитих мешканок Івано-Франківська ви підбирали одяг?
І.Х: Загальновідомо, що ми, українські жінки, велике значення надаємо зовнішньому вигляду, зокрема одягу. Тому всім дизайнерам вистачить роботи! Але пережиті історичні катаклізми – фактична втрата незалежності, комуністичний режим – перервали наші історичні традиції, занедбали професійне кравецтво, довший час модна людина вважалася суспільним ізгоєм… Через це сьогодні «хворіємо» безсмаківщиною, «порношиком» (термін критика моди О.Васільєва), браком креативності, – але це, я впевнена, тимчасово. Я рада, що маю честь одягати чимало відомих людей України, і нашого міста теж. Проте не роблю поділу між відомими чи невідомими клієнтами, я просто їх одягаю, викладаючись на 200%, лиш би людина була задоволена.
В.Р: Наскільки мені відомо, ви маєте два бутіки в Києві та творчу лабораторію у Івано-Франківську. Скажіть, де буваєте частіше і чи є різниця в цінах на продукцію?
І.Х: Одяг «СІХ» сьогодні можна придбати в трьох бутіках – один в Івано-Франківську, два у Києві. Ціни визначають умови ринку: орендні ставки, витрати, зарплати, тому ціна на одяг у Києві вища, ніж у Франківську. Незмінною ж залишається основна стратегія марки – доступність одягу категорії «люкс»для широкого загалу.
В.Р: Як, на вашу думку, який одяг найбільше засвідчує українську ментальність?
І.Х: Думаю, що нікого не ображу, коли скажу: нашу ментальність найбільше показує китайський неякісний продукт, який масово продається на базарах. Це є великою проблемою українців. Нам потрібно трішки змінити ментальність. Українці мають навчитися цінувати і вибирати якісну продукцію вітчизняного виробника.
В.Р: Як ви уявляєте образ української жінки?
І.Х: Мрію бачити українку самодостатньою, інтелігентною, сповненою любові до світу, яка вміє підкреслити природну красу.
Оксана Муха: «Я змогла всього досягти завдяки Богові та сильній чоловічій опорі»
Віталія Розметанюк: Розкажіть, як починалася ваша кар’єра? Можливо, до того працювали в іншій сфері?
Оксана Муха: Я закінчила Академію Мистецтв у Львові в 1990 році. Вступити до такого закладу було надзвичайно важко, бо приїжджали абітурієнти з усього СРСР. Та я вдячна всім викладачам з Академії, котрі дали мені шанс і знанння, у всьому підтримували та допомагали. Згодом разом з чоловіком почали з салону прокату весільних суконь, без сумніву, було не легко, та помалу, крок за кроком, ми йшли до виробництва, яке зараз є світовим брендом «Оксана Муха».
В.Р: Мабуть, важко доводилося, працювати потрібно багато, ніколи не виникало бажання все залишити?
О.М: Обставини на той час були не найкращими, чимало людей, маючи талант, просто покидали рідні домівки у пошуках кращого заробітку. Та я завжди вважала: «Проблеми, які трапляються на шляху, лише зміцнюють нас».
В.Р: Професія дизайнера – це творчість без меж. Чи такий швидкий спосіб заробітку?
О.М: Професія наша дуже відповідальна і має в собі глибокий духовний зміст. Для митця важливо, щоб він був зреалізований і прийнятий суспільством. Дизайнерами завжди рухає бажання творити.
В.Р: Чи колекціонуєте рідкісні сукні своєї колекції? Можливо, інших дизайнерів?
О.М: Речі світових дизайнерів я зберігаю, а щодо своїх колекцій... Ми, створивши їх, хочемо продати, донести до людей. Зберігаємо тільки відеоматеріали.
В.Р: Найдорожчий ваш шедевр?
О.М: Наші сукні мають хорошу цінову політику, звісно, є речі кутюрні, які коштують дорого. Я особисто ніколи не замислююсь над тим, щоб створити саме дорогу сукню. Цінова політика – це завдання комерційного відділу. Для мене існує інша політика – сукня мені або подобається, або не подобається. В іншому випадку доводиться вносити свої корективи.
В.Р: Скільки часу зазвичай затрачається на пошиття однієї сукні?
О.М: Час не має ваги чи міри. Сукня народжується від ескізу, далі її відшивають, декорують та апробують в експлуатації, потім з кошторисом відправляють до комерційного відділу. Ми вкладаємо духовний зміст у вироби, щоб особа у шлюбі була щасливою. При пошитті сукні завжди використовуємо дорогі тканини та декор, адже неякісну тканину видно одразу. А взагалі момент творчості доволі довгий і надзвичайно скрупульозний.
В.Р: Чи часто виникають нові ідеї, чи, можливо, черпаєте їх у відомих своїх попередників?
О.М: Ви знаєте, я чимало подорожую, перебуваю в різноманітних середовищах, місцях, згодом через призму емоцій переношу це на свою продукцію. Всі наші думки матеріальні, і буває таке, що ідея, яка в мене тільки виникла, набула своєї реалізації в іншого дизайнера. Ми не для того створені, щоб повторюватись. Емоції є дуже важливими для мене та моїх працівників, адже все це згодом «висвітлюється» на наших сукнях. Тому необхідно досягати гармонії як у світі, так і в нашій продукції. І взагалі, коли сієш у людях позитив, вертається набагато більше.
В.Р: Кого зі знаменитостей ви одягали у весільне вбрання? Зіркові клієнти не вередливі при виборі суконь?
О.М: Не буду розповідати про «наших» знаменитостей, оскільки вони бажають зберігати анонімність. Скажу тільки, що корсет від нашої компанії англійські продюсери презентували Мераї Кері, і подейкують, що вона була ним просто вражена. Щодо VIP-персон, то вони зовсім не вередливі при виборі святкових убрань. Я дуже рада, що клієнти нашої компанії самодостатні та достойні особи. Вони ніколи не диктують своєї «політики», бо знають, що прийшли до фахівця. Коли до мене приходить клієнт, то на початку я намагаюся пізнати його як особистість. І відповідно до того одягти.
В.Р: Чи берете під «своє крило» дизайнерів-початківців?
О.М: Обов’язково беру. Наприклад, талановитий дизайнер Ольга Ткач вийшла на дуже високий рівень. А в цілому наш творчий тандем виховує молоді кадри, котрі продовжать політику та ідеологію, яка була започаткована раніше. Бо слава в цьому житті віддається не нам.
